Нещодавні панічні настрої серед українців, пов'язані з гречкою та її масовою закупівлею, стали лакмусовим папірцем рівня недовіри народу до влади та її дій. Ця тенденція наочно продемонструвала одну з основних рис української економіки - панування "маркетингу залякування", як одного із засобів вдалого продажу певного товару.

Для бізнесменів, які орієнтуються у психології пересічного українця - створити "дефіцит" гречки, олії, цукру чи солі - справа нескладна. Провокуючи панічні настрої в суспільстві, бізнесмени легко маніпулюють цінами, збільшуючи свої прибутки.

Уроки історії: голод та дефіцит

Протягом ХХ століття український народ пережив три масштабні голодомори, в той час як цивілізовані західні країни переходили в своєму розвитку до етапу трансформації в "суспільство споживачів". Сьогодні в Україні і досі живе покоління, яке стикалося з голодом та потребою у фізичному виживанні. Дані історичні катаклізми кожного разу ставали результатом державної політики, яка відкидала інтереси громадян на противагу ідеологічним принципам свого існування.

Молодше покоління чітко пам'ятає часи радянського дефіциту, який позбавляв можливості придбання потрібних товарів, а відтак змушував покупців формувати запаси на "чорний день". Часи незалежності ситуацію не виправили, - розбіжності між словами та діями керівників держави у випадку їхніх заяв про відсутність підстав для паніки лише породжувало ще більше її розгортання.

Наведені фактори сформували специфічні риси в пересічного українського споживача: відсутність довіри до влади, страх нестачі необхідних товарів (як фактор підсвідомого страху голоду), схильність до формування запасів тощо. Специфіка подібного життя змусила найпідприємливіших поставити психологію українців на рейки бізнесу, використовуючи її для реалізації власних економічних інтересів.

Маркетинг залякування

Схема масового залякування українського споживача чітко опирається на ЗМІ та формування ними чуток. Як правило, стартує паніка з інформаційних потоків, які ретранслюються ТБ. Переважно, джерелом такої інформації є сюжети з використанням певних статистичних даних та оцінок експертів, при цьому багато хто забувається про заангажованість цих експертів та неоднозначність трактування їх думок.

Відтак, телебачення, яке згідно критеріїв своєї роботи повинне орієнтуватися на значимість та сенсаційність матеріалу, здійснює штучне нагнітання проблеми. Для українців ж вистачає найменшого інформаційного приводу для початку паніки, яка і породжує масову закупівлю товарів.

Чи не кожного року Україну охоплює істерія з приводу тих чи інших товарів. Яскравим свідченням всієї специфіки даної проблеми стала так звана епідемія "свинячого грипу", коли під "шумок" поширення країною невідомого вірусу від якого вмирали люди, українці панічно закупляли всі можливі ліки за завищеними цінами.

Цьогоріч топ-темою для паніки стала гречана крупа. Початком "гречаного буму" стала ситуація пов'язана із загальним неврожаєм через засуху літа 2010 року. Тим не менше саме паніка стала причиною кризи як такої. Масово скупляючи гречку, українці суттєво скоротили наявні запаси. Це в своєю чергу спричинило зменшення пропозиції і логічне зростання цін. Ажіотаж навколо продукту мотивував продавців "притримати" товар для збереження такого високого попиту та цін.

Дзеркало проблем

Гречана паніка наочно продемонструвала всі внутрішні проблеми нашого суспільства та хиби державного управління. Зокрема, ситуацію з українським сільським господарством, в якому держава не регулює виробництво згідно з потребами суспільства, позбавляючи достойної винагороди виробників та можливості розвитку власної галузі.

Всі прибутки осідають в кишенях невеликої групи перекупників, які тримають контроль над фінансовими потоками. Селяни, як безпосередні виробники, доходу не отримають, відтак подальша мотивація для вдосконалення власного виробництва не стимулюється. Це обіцяє невичерпність розглядуваної проблеми і вимагає від держави негайного втручання в регулювання сільського господарства, використовуючи, до прикладу, європейську практику дотування.

Все це свідчить про нездатність влади контролювати ситуацію в державі та практично вирішувати найпростіші проблеми. Зрештою, "гречана паніка" засвідчила і нішу вагому проблему співіснування українського суспільства та влади - відсутність мінімального рівня довіри.

Не варто відкидати і іншої сторони медалі явища - тенденції розвитку "гречаної кризи" і відсутність дій влади для її вирішення засвідчила про зацікавленість держави в такій ситуації. Ця зацікавленість носить виключно фінансовий характер, адже одним із ринкових гравців, хто виграє в умовах підвищення цін, є саме держава. Відтак, її відповідальність за такі штучні кризи очевидна.


Істину про те, що хто володіє інформацією, той володіє світом, ніхто не відміняв. Тому - будьте ретельними у своїх оціночних судженнях та уникайте безпідставних панічних дій.

Підготовано за матеріалами видання "Новинар"