Минулими вихідними інформаційний простір України сколихнули новини про можливий дефолт нашої держави. Про це написало американське видання Business Insider, опублікувавши список країн яким може загрожувати дефолт, опираючись на дані компанії Bloomberg.



Україна фігурувала в списку на 6 місці, що на думку аналітиків, пояснюється одночасним зростанням зовнішнього боргу та спадом динаміки економічного розвитку. Подібних заяв не було вже давно, тому варто розібратися, наскільки відповідає дійсності потенційна загроза дефолту і чи має реальну вагу інформація західного видання.

Наскільки серйозно творці рейтингу аналізували ситуацію в Україні? Швидше всього, об'єктом їх дослідження були вторинні ознаки - поточна вартість державного боргу  та ринкові оцінки українського ризику. Свого часу, на початку 2009-го року авторитетні німецькі банкіри оцінювали можливість дефолту в Україні на рівні 90%.  

Проте, досліджувані цифри є досить відносними. За рівнем ризику, який простежується в котируваннях українських CDS (страховки від ризику) і єврооблігацій, Україна займає передові місця. Спред EMBI+ Україна, який яскраво ілюструє, наскільки ризикованішими є українські зовнішні борги для іноземних інвесторів у порівнянні з американськими, складає на сьогодні 414 пунктів. Це в 3,5 перевищує показники Мексики, втричі - Росії, а з більш розвинутих країн Україна випереджає тільки Аргентину, в якій дефолт є стабільним.

Лідируючі позиції України в різних подібних рейтингах стали традицією, незалежно від критеріїв оцінки та досліджуваної сфери. Між тим, будучи країною не з найкращими економічними показниками та потенціалом, Україна умудряється поступатися навіть Єгипту, який в період зростання напруженості та збройних конфліктів, перевищував за рейтинговими показниками показники вітчизняні. Більше того, якщо аналізувати 2010-ий рік, то із справжніми проблемами стикалися південноєвропейські країни і Ірландія, які знаходяться набагато вище за шкалою рейтингових агентств.

Тому цифри, показані в котируваннях CDS, можуть свідчити, що ймовірність дефолту в Україні складає близько 4-5%. Відтак, його потенційна можливість дуже і дуже незначна. Варто зазначити, що відношення державного боргу України до ВВП, з врахуванням гарантованих позик, становить близько 40%, і більшість країн, для яких ризик дефолту нібито набагато нижчий за наш, можуть тільки мріяти про такі цифри. Як ілюстрація - іноземні інвестори продовжують і далі давати гроші в борг Україні та вітчизняним кампаніям.

Пояснюється це тим, що мало хто в сучасному світі готовий так дорого платити за ці гроші. Тому попит при розміщенні українських боргів істотно перевищує пропозицію. Це штовхає компанії до максимально оперативного виходу на ринок.

В останній рік в Україні спостерігався ріст боргового навантаження, що стало результатом активного позичання державою на зовнішніх ринках. Цьогоріч суми позик ризикують перевищити 4 млрд. доларів. Чи варто дорікати урядові за таку активну діяльність в часи коли гроші можна дешево купувати? Радше за краще розібратися, куди спрямовуються ці кошти, але це об'ємна тема для іншої розмови.

Варто усвідомлювати і те, що найближчим часом Україна отримає можливість рефінансувати свої зовнішні публічні зобов'язання. Тим паче, зважаючи на стабілізацію ситуації з цінними паперами та перспективи подальшого росту динаміки процесу. Допоки уряд продовжуватиме грати за ринковими законами, розміщуючи більшість нових випусків на ринкових умовах, база інвесторів для вітчизняного боргу розширюватиметься. Враховуючи, що на 2012-2013 рр. припадає пік навантажень по виплатах за зовнішнім боргом (перш за все МВФ), це дуже вагомий факт.

Під час повернення уряду на зовнішній ринок восени 2010-го року, коли було залучено майже 2 млрд. доларів, знадобилося декілька місяців для зростання прибутковості. Натомість вихід України на ринок в 2011 році практично не позначився на ринку, а відтак - рівень коливань ставок буде стабільно знижуватися.  

Це в свою чергу створює підгрунття для ринкового рефінансування зовнішнього боргу в 2012-2013 рр. Тим паче, що уряду набагато простіше працювати з інвесторами ніж з МВФ, який виставляє додаткові вимоги.  
 
Державний ж борг провокує появу і приватного, в першу чергу - квазісуверенного. Останнім часом нововведеннями потішили українські державні банки - зокрема, вдалий вихід на ринок Ощадбанку. Останній, попри ринкові катаклізми породжені агресією Каддафі, залучив 500 млн. доларів під 8,25%.

Укрексімбанк, старожил ринку єврооблігацій, зумів розмістити публічний борг, номінований в гривнях таким чином, що дане розміщення і досі є предметом заздрощів для більшості вітчизняних фінустанов, які борються з дефіцитом гривневих ресурсів.

Звісно, жити з боргами важко, але важливо розуміти - світова економіка цілком і повністю побудована на основі боргових запозичень. Інша справа - чи здатна країна виконувати взяті на себе зобов'язання? Також - вартість позик, - допоки вона знижується для України, причин переживати немає. Адже саме коливання вартості позик відображає реальну оцінку українського ризику інвесторами, як вкладають реальні гроші. І ці показники набагато красномовніші за всі рейтинги.

Якщо вірити статистичним даним, спред EMBI+Україна за два останні роки зменшився в 10 разів, з 3590 пунктів на початку березня 2009 року до поточного рівня в 414 пунктів. На початку 2010-го року, до кінця виборів Президента, він складав 800 пунктів, що вдвічі перевищує поточний рівень. Відтак, іноземні інвестиційні середовища зростанням українського боргового навантаження переймаються не вельми, і дані окремих рейтингів не повинні вводити в оману нікого.

Проте, не варто забувати, що період дешевих грошей рано чи пізно скінчиться, а тому Україні потрібно буде виконати серйозний обсяг роботи, щоб звуженням спредів відповісти на ріст базових ставок і не стикнутися з різким навантаженням на бюджет в процесі рефінансування боргів.

Ми свідомо розглядали саме зовнішні зобов'язання в іноземній валюті, так як оцінювати ймовірність дефолту за внутрішніми боргами які мінімум непристойно. В 2010 році Кабмін показав, як можна контролювати внутрішній борговий ринок, керуючи ставками та опираючись на підтримку держбанків.

Сьогодні уряд продовжує знижувати вартість залучення ресурсів і подолавши бар'єр у 10% з дворічних облігацій та 11% - за трирічними, рухається в тому ж напрямку. Лишається сподіватися, що уряд не буде гратися в збільшення статутних капіталів різного роду держустанов за рахунок механізмів ОВДП. І хоча ці інструменти навряд створять загрозу дефолту, вони вимагають стабільного обслуговування і є складовою статистики, котра ілюструє високий рівень боргового навантаження, який лякає інвесторів та сприяє формуванню вище розглянутих рейтингів.

 

За матеріалами видання http://news.finance.ua