Напевно, немає в Україні людини, яка не чула б про події прийняття Податкового Кодексу. Протягом 2010 року країна щодня обговорювала прийдешні податкові зміни і чекала прийняття Податкового Кодексу України. Кодекс дійсно можна вважати найбільш обговорюваною і резонансною подією для бізнесу та простих громадян. 

Минуло два місяці з моменту вступу Податкового Кодексу в дію, і багато компаній вже зіткнулися з практичним його застосуванням. Хотілося б відзначити, що норми Кодексу мають як позитивний, так і негативний вплив на бізнес і в 2011 році багато компаній змушені будуть переглянути й перебудувати свої бізнес-процеси. 
Звичайно ж, позитивні норми Кодексу будуть позитивно впливати на роботу компаній, а негативні - негативно. У зв'язку з цим ми хотіли б підготувати бізнес до майбутніх негативних змін, щоб компанії мали можливість завчасно до них підготуватися, виявити і оцінити негативні наслідки, провести заходи для коригування, планування і мінімізації операцій з податку на прибуток. 
У даній статті ми б хотіли зупинитися на обмеженнях витрат, які будуть застосовуватися з 1 квітня 2011 року, у зв'язку з вступом в дію розділу ІІІ «Податок на прибуток» Податкового Кодексу. Ми опишемо чотири обмеження, передбачені нормами Податкового Кодексу. 
Обмеження 1: Витрати на придбання товарів, робіт, послуг у фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку (стаття 139.1.12 ПКУ). 
З 1 квітня 2011 року для платників податку на прибуток правила бізнесу з фізичними особами платниками єдиного податку. З цієї дати не вигідно працювати з цією категорією постачальників. Кодекс встановлює заборону на включення до витрат операцій з придбання товарів, робіт, послуг у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності платників єдиного податку (виняток - придбання у фізосіб платників єдиного податку, які здійснюють діяльність у сфері інформатизації). 
Обмеження на включення зазначених витрат не поширюється на витрати з купівлі товарів, робіт і послуг у юросіб-платників єдиного податку і фізосіб платників податку на доходи фізичних осіб на загальних підставах. 
Що стосується витрат на придбання робіт, послуг у фізосіб платників єдиного податку, які здійснюють діяльність у сфері інформатизації, також не все так просто. Основною проблемою для бухгалтерів в частині формування витрат буде встановлення того, які послуги належать до сфери інформатизації (цей термін не визначений для цілей оподаткування). 
Як же підтвердити покупку ІТ-послуг у фізосіб платників єдиного податку. Ми рекомендуємо в предметі договору чітко фіксувати характер послуги, що купується та докладати свідоцтво платника єдиного податку, де вказується вид його діяльності. Хоча Кодекс і не передбачає збереження такого роду свідчень, ми все ж таки рекомендували б збирати їх. 
 
Обмеження 2: Витрати на покупки у нерезидентів послуг з консалтингу, маркетингу та реклами (стаття 139.1.13 ПКУ).
Дане обмеження залежить від статусу постачальника. Якщо компанія набуває вищезазначені послуги у нерезидента, дозволяється включати до витрат суму до 4% від доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (без урахування ПДВ та акцизного збору) за рік, що передує звітному (п. 139.1.13 ПКУ). 
У повному обсязі не включаються витрати на купівлю зазначених послуг у нерезидентів, які мають "офшорний" статус (ст. 161.3 ПКУ). 
Обмеження не поширюється на покупки у нерезидента, який здійснює діяльність в Україні через постійне представництво і підлягає оподаткуванню відповідно до правил ПКУ. 
Основною проблемою для бухгалтера буде визначити, які послуги вважати послугами з консалтингу, маркетингу і рекламі. Кодексом визначено термін «маркетингові послуги», а от з послугами з «реклами» та «консалтингу» буде складніше. Кодекс не містить їх визначення. Ми сподіваємося, що податкові органи будуть не проти, якщо для визначення терміну «реклама» платники податків будуть використовувати Закон «Про рекламу». А ось з послугами з «консалтингу» будуть виникати різночитання, тому що в Кодексі він відсутній. 
Ми вважаємо, що під послугами з «консалтингу» потрібно розуміти послуги фахівців-консультантів з аналізу, обґрунтування перспектив розвитку і використання науково-технічних і організаційно-економічних інновацій з урахуванням предметної області і проблем компаній. Консалтинг - це будь-яка допомога відповідних спеціалістів, яка надається компаніям з будь-якого з напрямків діяльності певної фірми. 
І в цій області послуг розрізняють такі основні види консалтингових послуг: 
• бухгалтерські консалтингові послуги; 
• податкові консалтингові послуги; 
• юридичні консалтингові послуги; 
• управлінські консалтингові послуги. 
Підвидів цих послуг може бути безліч. У цілому дані послуги включають аналіз діяльності підприємства, ефективності виробництва, поточного ринкового становища, руху цін; прогнози діяльності компанії на майбутній період; консультування, рекомендації, поради, що зачіпають будь-які сторони роботи підприємства; безпосередню участь у діяльності компанії-клієнта, планування, організація управління підприємством, впровадження інформаційних систем, підбір персоналу, різні тренінги і т.д. 
Дане обмеження негативно позначиться на міжнародних компаніях. Модель міжнародних компаній передбачає централізацію надання консалтингових послуг компаніям через групу компаній. Можливо відтепер, їм вигідніше надавати не консалтингові послуги, а вказувати, що це послуги «надання персоналу» всередині групи компаній (Кодекс містить дане визначення п. 14.1.183 ПКУ). 
Враховуючи вищевикладене, ми рекомендуємо уважніше аналізувати характер послуг, придбаних у нерезидента і працювати з їх формулюванням в предметі договорів.
Обмеження 3. Витрати на придбання у нерезидентів послуг з інжинірингу (стаття 139.1.14 ПКУ).
Віднесення на витрати послуг з інжинірингу, придбаних у нерезидента, дозволяється у сумі не більше 5% від митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом. 
У повному обсязі не включаються витрати на купівлю послуг інжинірингу у нерезидента, який: а) має "офшорний" статус; б) не є бенефіціарним одержувачем плати за послуги. 
Обмеження не поширюється на покупки послуг у нерезидента, який здійснює діяльність в Україні через постійне представництво і підлягає оподаткуванню відповідно до правил ПКУ.
Дане обмеження може негативно вплинути на бізнес, оскільки виявиться економічно не вигідним для компаній, які будуть залучати іноземних консультантів та інженерів. У даній ситуації бізнесу з одного боку потрібно їх залучення, а з іншого боку, компанії несуть витрати без зменшення податкової бази.
Обмеження 4. Витрати на виплату нерезидентам роялті (стаття 140.1.2 ПКУ)
Дане обмеження знову ж таки стосується статусу одержувача доходу і одночасно виду платежу. Кодекс обмежує склад витрат за роялті, нарахованих на користь нерезидента. Дозволяється включати до витрат роялті на користь нерезидента у розмірі не більше 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ, акцизу), за рік, що передує звітному (п. 140.1.2 ПКУ). 
У повному обсязі не включаються роялті на користь: 
• нерезидента, який має "офшорний" статус; 
• нерезидента, якщо об'єкт інтелектуальної власності вперше був зареєстрований в Україні; 
• особи, яка не є бенефіціарним одержувачем плати за послуги, за винятком ситуації, коли бенефіціарний власник надав іншим особам право на отримання такого доходу; 
• нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у частині роялті в державі своїй резиденції; 
• юридичної особи, яка звільнена від оподаткування на основі статті 154 НКУ або сплачує податок за ставкою нижче стандартної (стаття 151.1 НКП); 
• особи, яке є платниками єдиного податку. 
Проблемним буде питання перевірки виконання інших умов для включення роялті до валових витрат. Наприклад, як підтвердити дотримання умови, що одержувач роялті-нерезидент підлягає оподаткуванню у своїй рідній державі, що він є бенефіціарним власником? Буде потрібна довідка від одержувача доходів або податкова служба буде прямо направляти запити податковим органам, наприклад, Швейцарії або Кіпру. Відповіді на це питання Кодекс не дає. Найімовірніше будуть потрібні зміни до Кодексу. 
Резюмуючи вищевикладене, норми, що обмежують витрати є обтяжливими для іноземних інвесторів, іноземних компаній. Оцінка адміністративного навантаження і податкових втрат буде зрозумілою до кінця 2011 року. Як наслідок такої податкової політики іноземні компанії змушені будуть переглядати ціноутворення послуг, що надаються, щоб утримати їх рентабельність. Решта компаній скоріше змушена буде відмовитися від послуг фізосіб платників єдиного податку. Нам залишається тільки спостерігати за тим, що чекає на цю сферу бізнесу.

Напевно, немає в Україні людини, яка не чула б про події прийняття Податкового Кодексу. Протягом 2010 року країна щодня обговорювала прийдешні податкові зміни і чекала прийняття Податкового Кодексу України. Кодекс дійсно можна вважати найбільш обговорюваною і резонансною подією для бізнесу та простих громадян. Минуло два місяці з моменту вступу Податкового Кодексу в дію, і багато компаній вже зіткнулися з практичним його застосуванням. Хотілося б відзначити, що норми Кодексу мають як позитивний, так і негативний вплив на бізнес і в 2011 році багато компаній змушені будуть переглянути й перебудувати свої бізнес-процеси. 
Звичайно ж, позитивні норми Кодексу будуть позитивно впливати на роботу компаній, а негативні - негативно. У зв'язку з цим ми хотіли б підготувати бізнес до майбутніх негативних змін, щоб компанії мали можливість завчасно до них підготуватися, виявити і оцінити негативні наслідки, провести заходи для коригування, планування і мінімізації операцій з податку на прибуток. 
У даній статті ми б хотіли зупинитися на обмеженнях витрат, які будуть застосовуватися з 1 квітня 2011 року, у зв'язку з вступом в дію розділу ІІІ «Податок на прибуток» Податкового Кодексу. Ми опишемо чотири обмеження, передбачені нормами Податкового Кодексу. 


Обмеження 1: Витрати на придбання товарів, робіт, послуг у фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку (стаття 139.1.12 ПКУ). 

З 1 квітня 2011 року для платників податку на прибуток правила бізнесу з фізичними особами платниками єдиного податку. З цієї дати не вигідно працювати з цією категорією постачальників. Кодекс встановлює заборону на включення до витрат операцій з придбання товарів, робіт, послуг у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності платників єдиного податку (виняток - придбання у фізосіб платників єдиного податку, які здійснюють діяльність у сфері інформатизації). 
Обмеження на включення зазначених витрат не поширюється на витрати з купівлі товарів, робіт і послуг у юросіб-платників єдиного податку і фізосіб платників податку на доходи фізичних осіб на загальних підставах. 
Що стосується витрат на придбання робіт, послуг у фізосіб платників єдиного податку, які здійснюють діяльність у сфері інформатизації, також не все так просто. Основною проблемою для бухгалтерів в частині формування витрат буде встановлення того, які послуги належать до сфери інформатизації (цей термін не визначений для цілей оподаткування). 
Як же підтвердити покупку ІТ-послуг у фізосіб платників єдиного податку. Ми рекомендуємо в предметі договору чітко фіксувати характер послуги, що купується та докладати свідоцтво платника єдиного податку, де вказується вид його діяльності. Хоча Кодекс і не передбачає збереження такого роду свідчень, ми все ж таки рекомендували б збирати їх. 


 Обмеження 2: Витрати на покупки у нерезидентів послуг з консалтингу, маркетингу та реклами (стаття 139.1.13 ПКУ).

Дане обмеження залежить від статусу постачальника. Якщо компанія набуває вищезазначені послуги у нерезидента, дозволяється включати до витрат суму до 4% від доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (без урахування ПДВ та акцизного збору) за рік, що передує звітному (п. 139.1.13 ПКУ). У повному обсязі не включаються витрати на купівлю зазначених послуг у нерезидентів, які мають "офшорний" статус (ст. 161.3 ПКУ). Обмеження не поширюється на покупки у нерезидента, який здійснює діяльність в Україні через постійне представництво і підлягає оподаткуванню відповідно до правил ПКУ. Основною проблемою для бухгалтера буде визначити, які послуги вважати послугами з консалтингу, маркетингу і рекламі. Кодексом визначено термін «маркетингові послуги», а от з послугами з «реклами» та «консалтингу» буде складніше. Кодекс не містить їх визначення. Ми сподіваємося, що податкові органи будуть не проти, якщо для визначення терміну «реклама» платники податків будуть використовувати Закон «Про рекламу». А ось з послугами з «консалтингу» будуть виникати різночитання, тому що в Кодексі він відсутній. 
Ми вважаємо, що під послугами з «консалтингу» потрібно розуміти послуги фахівців-консультантів з аналізу, обґрунтування перспектив розвитку і використання науково-технічних і організаційно-економічних інновацій з урахуванням предметної області і проблем компаній. Консалтинг - це будь-яка допомога відповідних спеціалістів, яка надається компаніям з будь-якого з напрямків діяльності певної фірми. 

І в цій області послуг розрізняють такі основні види консалтингових послуг: 

• бухгалтерські консалтингові послуги; 

• податкові консалтингові послуги; 

• юридичні консалтингові послуги; 

• управлінські консалтингові послуги. 

Підвидів цих послуг може бути безліч. У цілому дані послуги включають аналіз діяльності підприємства, ефективності виробництва, поточного ринкового становища, руху цін; прогнози діяльності компанії на майбутній період; консультування, рекомендації, поради, що зачіпають будь-які сторони роботи підприємства; безпосередню участь у діяльності компанії-клієнта, планування, організація управління підприємством, впровадження інформаційних систем, підбір персоналу, різні тренінги і т.д. 
Дане обмеження негативно позначиться на міжнародних компаніях. Модель міжнародних компаній передбачає централізацію надання консалтингових послуг компаніям через групу компаній. Можливо відтепер, їм вигідніше надавати не консалтингові послуги, а вказувати, що це послуги «надання персоналу» всередині групи компаній (Кодекс містить дане визначення п. 14.1.183 ПКУ). 
Враховуючи вищевикладене, ми рекомендуємо уважніше аналізувати характер послуг, придбаних у нерезидента і працювати з їх формулюванням в предметі договорів.


Обмеження 3. Витрати на придбання у нерезидентів послуг з інжинірингу (стаття 139.1.14 ПКУ).

Віднесення на витрати послуг з інжинірингу, придбаних у нерезидента, дозволяється у сумі не більше 5% від митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом. У повному обсязі не включаються витрати на купівлю послуг інжинірингу у нерезидента, який: а) має "офшорний" статус; б) не є бенефіціарним одержувачем плати за послуги. Обмеження не поширюється на покупки послуг у нерезидента, який здійснює діяльність в Україні через постійне представництво і підлягає оподаткуванню відповідно до правил ПКУ.Дане обмеження може негативно вплинути на бізнес, оскільки виявиться економічно не вигідним для компаній, які будуть залучати іноземних консультантів та інженерів. У даній ситуації бізнесу з одного боку потрібно їх залучення, а з іншого боку, компанії несуть витрати без зменшення податкової бази.


Обмеження 4. Витрати на виплату нерезидентам роялті (стаття 140.1.2 ПКУ)

Дане обмеження знову ж таки стосується статусу одержувача доходу і одночасно виду платежу. Кодекс обмежує склад витрат за роялті, нарахованих на користь нерезидента. Дозволяється включати до витрат роялті на користь нерезидента у розмірі не більше 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ, акцизу), за рік, що передує звітному (п. 140.1.2 ПКУ). 
У повному обсязі не включаються роялті на користь: • нерезидента, який має "офшорний" статус; • нерезидента, якщо об'єкт інтелектуальної власності вперше був зареєстрований в Україні; • особи, яка не є бенефіціарним одержувачем плати за послуги, за винятком ситуації, коли бенефіціарний власник надав іншим особам право на отримання такого доходу; • нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у частині роялті в державі своїй резиденції; • юридичної особи, яка звільнена від оподаткування на основі статті 154 НКУ або сплачує податок за ставкою нижче стандартної (стаття 151.1 НКП); • особи, яке є платниками єдиного податку. Проблемним буде питання перевірки виконання інших умов для включення роялті до валових витрат. Наприклад, як підтвердити дотримання умови, що одержувач роялті-нерезидент підлягає оподаткуванню у своїй рідній державі, що він є бенефіціарним власником? Буде потрібна довідка від одержувача доходів або податкова служба буде прямо направляти запити податковим органам, наприклад, Швейцарії або Кіпру. Відповіді на це питання Кодекс не дає. Найімовірніше будуть потрібні зміни до Кодексу. 
Резюмуючи вищевикладене, норми, що обмежують витрати є обтяжливими для іноземних інвесторів, іноземних компаній. Оцінка адміністративного навантаження і податкових втрат буде зрозумілою до кінця 2011 року. Як наслідок такої податкової політики іноземні компанії змушені будуть переглядати ціноутворення послуг, що надаються, щоб утримати їх рентабельність. Решта компаній скоріше змушена буде відмовитися від послуг фізосіб платників єдиного податку. Нам залишається тільки спостерігати за тим, що чекає на цю сферу бізнесу.податку. Нам залишається тільки спостерігати за тим, що чекає на цю сферу бізнесу.

Компанія "EBS": якісні консалтингові послуги.