Я знаходжуся в обителі Сахаджа Мардж у Гімалаях, вкотре намагаючись позбутися поганої звички очікували і бажати. 
Що відбувається? 
Очікування — це шлях для розчарування. Коли ви очікуєте, що щось відбудеться, або хтось щось зробить, то страждаєте від синдрому “це-повинно-відбутися-і-я-хочу-цього-але-це-не-відбувається”. Тобто ви вважаєте, що щось має статися, ви хочете, щоб це сталося — і ви, ймовірно, вже розчаровані тим, що цього досі не сталося. 
Медитація в Сахаджа Мардж вчить не зациклюватись ні на чому — і навіть перестати бажати. Бо, якщо ми хочемо чогось, то ми, мабуть, незадоволені тим, що вже маємо, тому бажаємо чогось іншого. Іншими словами, ми не хочемо того, що є — а це ще одне джерело розчарування. 
Просто забудьте, просто відпустіть ці думки. Висловіть свою потребу — і нехай буде, що буде. Якщо це має статися, воно станеться. А якщо цього не сталося, отже, й не повинно було. 
“Хм-хм”, — ви, мабуть, зараз бурмочете до себе. — “Нехай буде, що буде??????”
Саме так. Нехай буде, що буде. Звільніться від переконання, що ви повинні тримати під контролем усе, що відбувається з вами, або все, що повинно з вами відбуватися, а, отже, й те, чого ви бажаєте, чого очікуєте. Віддайтеся життю, реальній дійсності, і станьте схожими на пір'їнку, що пливе на хвилях життя. Вам буде спокійніше. Ви припините орієнтуватися всередину себе і думати про те, чому та чи інша подія не відбувається. Ви припините нескінченно переварювати одну й ту саму інформацію в голові, бо це заняття не здатне принести нічого, крім все глибшого і глибшого розчарування. 
Коли ви припините очікувати і бажати, то ваш погляд, замість того, щоб спрямовуватись “всередину”, повернеться до оточуючого світу, і ви почнете відчувати запах троянд, жити в сьогоденні, насолоджуватись життям. Ваш розум буде в спокої, бо вже не буде таким зайнятим війною з реальністю. 
Протягом двох років я з усіх сил старався змінити своє життя, практикуючи таку медитацію — припинити очікувати і почати насолоджуватись життям. А це не легко, тим більше, що я єврей — а ми, євреї, відомі “мислителі”. З моменту, коли ми прокидаємося — до моменту, коли ми, втомлені, лягаємо спати, ми зайняті тим, що розмірковуємо, очікуємо і бажаємо. Так, ця характеристика робить нас дуже успішним в нашій роботі, але я вважаю, що ми платимо за це надто високу ціну: ми нещасні. Я впевнений, що євреї регулярно відвідують психологів або психіатрів частіше, ніж будь-яка інша етнічна група.
Мені складно, але я вчуся. 
Дозвольте навести вам приклад: 
Ми їдемо машиною до Гімалаїв. Це справжнє “ходіння по муках” — перескакування з однієї вибоїни на іншу. Після дванадцяти годин “стрибання” по околицях, я відчуваю, що з мене досить і я хочу готельний номер з гарячим душем і зручним ліжком. 
Тепер уявіть, що ви очікуєте дістатися до такого готелю. Але де він? Ви починаєте непокоїтись. Чому ви ніде протягом свого шляху не бачили готелю? Якщо там немає готелів, ви починаєте думати, що індійці не мають підприємницького духу: “Невже вони не могли побудувати готель навіть на шляху, яким подорожує багато людей? Чи треба бути генієм, щоб до цього додуматись?”. 
Або, давайте уявимо натомість, що ви поступите більш розсудливо, і не почнете критикувати всю індійську націю за те, що не з'являється готель в момент, коли ви його забажали. Ви просто втомилися. Що ви відчуваєте? Ви шкодуєте себе. Ви дуєтесь, як дитина.
А тепер уявіть, що ви здатні втриматись від очікувань і навіть перестати бажати. Ви знаєте, що вам потрібно, але ви не очікуєте цього і не демонструєте оточуючим, як сильно ви цього хочете. Натомість ви просто розслабляєтесь і насолоджуєтесь пейзажем. І, якщо раптом готель з'явиться на шляху, то це буде чудовий сюрприз для вас! Відчуйте себе дитиною, яка отримує несподіваний подарунок: яке це життя прекрасне і повне сюрпризів! 
А якщо ж раптом сюрпризом для вас стане погана новина, а не хороша, по принаймні вам не довелося страждати “в зашморгу” марних думок на кшталт “Цього ніколи не повинно було статися”, “Що я зробив, щоб заслужити таку кару?”, “О Боже, чому я?” і т.д. 
Дозвольте мені навести вам ще один приклад про те, як приймати життя (а також, відповідно, і смерть), а не воювати з ним: 
У мене є родич, який живе близько 86 років. Двічі він ледь не помер, і двічі його врятували. Я запитав його, як він почувається щодо цих подій. Він боїться смерті? 
Він сказав, що почувається дуже добре. Смерть прийде тоді, коли прийде. Він живе у мирі і відчуває, що прожив хороше життя, тож чого журитися? 
У цей момент до розмови приєдналася його дружина: “А коли він помре, я піду в будинок для людей похилого віку”,  — сказала вона. “Немає сенсу бути тягарем для дітей”. Це було сказано дуже спокійним, люблячим голосом: маємо те, що маємо. Нічого не бажайте, нічого не очікуйте. Приймайте з любов'ю все, що приходить. 
В більш широкому сенсі йдеться не про те, як жити перед смертю. Але й про те, як жити за життя. 
Тепер сумнів: якщо нам вдаватиметься зберігати оптимізм перед лицем будь-чого, що приносить нам життя, то чи не буде це руйнувати наші прагнення домагатися успіху, рухатися вперед, робити кар'єру? Зовсім ні. Тут, в обителі, я зустрів деяких дуже успішних бізнесменів, артистів і вчених. 
Ці люди все ще працюють, творять і досягають успіху — але вони не діють вимушено. Вони просто з радістю дозволяють життю йти своєю ходою. Вони не намагаються змусити життя йти в певному напрямку, якого хочуть і очікують вони. Натомість вони пливуть за течією життя, насолоджуючись ним і реагуючи на потреби і нові умови, які життя їм пропонує. Не нав'язують життю своєї звички видавати бажане за дійсне. Вони просто “подружилися” з життям — таким, як воно є. 
Якщо ви зможете навчитися жити так, то побачите, що все більше людей приймають і люблять вас, насолоджуються спілкуванням з вами, і навіть приєднуються до вашої філософії. Ви не є агресивним, злим, розчарованим “учасником” життя. Ви є набагато приємнішим “товаришем” життя, і могли б стати ще більш успішним у своїй кар'єрі і стосунках. 
Спробуйте це. 
З повагою, 
Доктор Іцхак Кальдерон Адізес

Я знаходжуся в обителі Сахаджа Мардж у Гімалаях, вкотре намагаючись позбутися поганої звички очікувати і бажати

Що відбувається? 

Очікування — це шлях до розчарування. Коли ви очікуєте, що щось відбудеться, або хтось щось зробить, то страждаєте від синдрому “це-повинно-відбутися-і-я-хочу-цього-але-це-не-відбувається”. Тобто ви вважаєте, що щось має статися, ви хочете, щоб це сталося — і ви, ймовірно, вже розчаровані тим, що цього досі не сталося. 

Медитація в Сахаджа Мардж вчить не зациклюватись ні на чому — і навіть перестати бажати. Бо, якщо ми хочемо чогось, то ми, мабуть, незадоволені тим, що вже маємо, тому бажаємо чогось іншого. Іншими словами, ми не хочемо того, що є — а це ще одне джерело розчарування

Просто забудьте, просто відпустіть ці думки. Висловіть свою потребу — і нехай буде, що буде. Якщо це має статися, воно станеться. А якщо цього не сталося, отже, й не повинно було

“Хм-хм”, — ви, мабуть, зараз бурмочете до себе. — “Нехай буде, що буде??????”

Саме так. Нехай буде, що буде. Звільніться від переконання, що ви повинні тримати під контролем усе, що відбувається з вами, або все, що повинно з вами відбуватися, а, отже, й те, чого ви бажаєте, чого очікуєте. Віддайтеся життю, реальній дійсності, і станьте схожими на пір'їнку, що пливе на хвилях життя. Вам буде спокійніше. Ви припините орієнтуватися всередину себе і думати про те, чому та чи інша подія не відбувається. Ви припините нескінченно переварювати одну й ту саму інформацію в голові, бо це заняття не здатне принести нічого, крім все глибшого і глибшого розчарування. 

Коли ви припините очікувати і бажати, то ваш погляд, замість того, щоб спрямовуватись “всередину”, повернеться до оточуючого світу, і ви почнете відчувати запах троянд, жити в сьогоденні, насолоджуватись життям. Ваш розум буде в спокої, бо вже не буде таким зайнятим війною з реальністю. 

Протягом двох років я з усіх сил старався змінити своє життя, практикуючи таку медитацію — припинити очікувати і почати насолоджуватись життям. А це не легко, тим більше, що я єврей — а ми, євреї, відомі “мислителі”. З моменту, коли ми прокидаємося — до моменту, коли ми, втомлені, лягаємо спати, ми зайняті тим, що розмірковуємо, очікуємо і бажаємо. Так, ця характеристика робить нас дуже успішним в нашій роботі, але я вважаю, що ми платимо за це надто високу ціну: ми нещасні. Я впевнений, що євреї регулярно відвідують психологів або психіатрів частіше, ніж будь-яка інша етнічна група.

Мені складно, але я вчуся

Дозвольте навести вам приклад: 

Ми їдемо машиною до Гімалаїв. Це справжнє “ходіння по муках” — перескакування з однієї вибоїни на іншу. Після дванадцяти годин “стрибання” по околицях, я відчуваю, що з мене досить і я хочу готельний номер з гарячим душем і зручним ліжком. 

Тепер уявіть, що ви очікуєте дістатися до такого готелю. Але де він? Ви починаєте непокоїтись. Чому ви ніде протягом свого шляху не бачили готелю? Якщо там немає готелів, ви починаєте думати, що індійці не мають підприємницького духу: “Невже вони не могли побудувати готель навіть на шляху, яким подорожує багато людей? Чи треба бути генієм, щоб до цього додуматись?”. 

Або, давайте уявимо натомість, що ви поступите більш розсудливо, і не почнете критикувати всю індійську націю за те, що не з'являється готель в момент, коли ви його забажали. Ви просто втомилися. Що ви відчуваєте? Ви шкодуєте себе. Ви дуєтесь, як дитина.

А тепер уявіть, що ви здатні втриматись від очікувань і навіть перестати бажати. Ви знаєте, що вам потрібно, але ви не очікуєте цього і не демонструєте оточуючим, як сильно ви цього хочете. Натомість ви просто розслабляєтесь і насолоджуєтесь пейзажем. І, якщо раптом готель з'явиться на шляху, то це буде чудовий сюрприз для вас! Відчуйте себе дитиною, яка отримує несподіваний подарунок: яке це життя прекрасне і повне сюрпризів

А якщо ж раптом сюрпризом для вас стане погана новина, а не хороша, по принаймні вам не довелося страждати “в зашморгу” марних думок на кшталт “Цього ніколи не повинно було статися”, “Що я зробив, щоб заслужити таку кару?”, “О Боже, чому я?” і т.д. 

Дозвольте мені навести вам ще один приклад про те, як приймати життя (а також, відповідно, і смерть), а не воювати з ним: 

У мене є родич, який живе близько 86 років. Двічі він ледь не помер, і двічі його врятували. Я запитав його, як він почувається щодо цих подій. Він боїться смерті? 

Він сказав, що почувається дуже добре. Смерть прийде тоді, коли прийде. Він живе у мирі і відчуває, що прожив хороше життя, тож чого журитися

У цей момент до розмови приєдналася його дружина: “А коли він помре, я піду в будинок для людей похилого віку”,  — сказала вона. “Немає сенсу бути тягарем для дітей”. Це було сказано дуже спокійним, люблячим голосом: маємо те, що маємо. Нічого не бажайте, нічого не очікуйте. Приймайте з любов'ю все, що приходить. 

В більш широкому сенсі йдеться не про те, як жити перед смертю. Але й про те, як жити за життя

Тепер сумнів: якщо нам вдаватиметься зберігати оптимізм перед лицем будь-чого, що приносить нам життя, то чи не буде це руйнувати наші прагнення домагатися успіху, рухатися вперед, робити кар'єру? Зовсім ні. Тут, в обителі, я зустрів деяких дуже успішних бізнесменів, артистів і вчених. 

Ці люди все ще працюють, творять і досягають успіху — але вони не діють вимушено. Вони просто з радістю дозволяють життю йти своєю ходою. Вони не намагаються змусити життя йти в певному напрямку, якого хочуть і очікують вони. Натомість вони пливуть за течією життя, насолоджуючись ним і реагуючи на потреби і нові умови, які життя їм пропонує. Не нав'язують життю своєї звички видавати бажане за дійсне. Вони просто “подружилися” з життям — таким, як воно є

Якщо ви зможете навчитися жити так, то побачите, що все більше людей приймають і люблять вас, насолоджуються спілкуванням з вами, і навіть приєднуються до вашої філософії. Ви не є агресивним, злим, розчарованим “учасником” життя. Ви є набагато приємнішим “товаришем” життя, і могли б стати ще більш успішним у своїй кар'єрі і стосунках

Спробуйте це. 

З повагою, 

Доктор Іцхак Кальдерон Адізес

Джерело: Adizes.com

Переклад - портал УкрБізнес

Читайте також статті цього автора: “Про перешкоди на шляху до прийняття рішень”“Вирішення проблем: де саме ми можемо помилитися?”