Одягатися у бутіках модних кутюр’є досить складно для середньостатистичного українця - зазвичай, якісний одяг чи взуття з фірмового магазину перевищує можливості його гаманця. І тут приходить на допомогу секонд хенд. В даний час торгівля одягом секонд хенд (second hand) набула глобально-промислового характеру. У всіх європейських країнах існують кілька великих мереж магазинів second hand, в які найчастіше навідуються відомі політики і світові зірки.

Звідки береться секонд хенд в Україні? Наскільки він безпечний? Чи можна знайти на секонд хенді модні речі з бірочками? На всі ці питання ви знайдете відповіді у даній статті. І вам вирішувати, купувати чи не купувати секонд хенд.

1. Кого можна зустріти на секонд-хенді?

Магазини секонд-хенду функціонують майже в усьому світі і приваблюють покупців, які належать до зовсім різних кіл: одні шукають доступний якісний одяг, інші — щось особливе. Найбільше секонд-хенду в Україні (48,6%) купують молоді люди у віці до 36 років. Такі дані оприлюднив Інституту економічних досліджень і політичних консультацій. "З других рук" одягаються пенсіонери, студенти, багатодітні сім'ї - ті верстви населення, які хочуть за невеликі гроші купити якісний одяг європейських виробників, а не китайські речі.

Магазини секонд-хенду відвідують і досить заможні люди, але уже з іншою метою: для того, щоб знайти собі щось ексклюзивне чи унікальне. Магазини «Секонд хенд» цікаві не тільки малозабезпеченим покупцям, у них трапляються й дизайнерські речі, за якими полюють українські модники. Як свідчать самі продавці, в секонд-хенді все частіше одягаються й відомі особистості. У секонд хенді можна підшукати собі щось для створення сценічного образу: "простіше купити за 600 грн. стару куртку від Armani для виступів, ніж купувати її за шалені гроші в якомусь бутіку", - сказав в одному з інтерв'ю власник одного зі столичних магазинів секонд-хенду Олександр Ковальов.

2. Звідки береться одяг секонд хенд

Секонд-хенд давно став звичним явищем, але далеко не кожен з нас має чітке уявлення про те, звідки беруться вживані речі і що вони собою являють. Секонд-хенд — це офіційний товар, отриманий величезними партіями зі спеціальних фабрик, розташованих у західних країнах. Ці фабрики займаються збором, сортуванням та дезінфекцією (звідси й характерний запах) вживаних речей.

Незважаючи на роки відносного благополуччя, нам і досі характерне шанобливе ставлення до речей. У багатій Європі гардероби оновлюють в рази частіше, ніж у нас, що власне і є джерелом постійного поповнення прилавків секонд-хенду, але і там поношений одяг не викидають, а здають у спеціальні пункти прийому, найчастіше безкоштовно. У Голландії, Німеччині, Норвегії на вулицях встановлені спеціальні контейнери для одягу, куди жителі складають непотрібні речі. У Швейцарії в певні дні по домівках проходять працівники соціальної служби і збирають заздалегідь приготований одяг. В Англії в категорію секонд хенд (second hand) класу Lux часто йдуть товари з найбільших універмагів, ті колекції одягу, які не продалися в свій сезон. Практично всі речі в таких партіях приходять з етикетками і позначкою "розпродаж".

Гуртівня вживаного одягу Second Hand, що знаходиться в Луцьку та співпрацює з торговими точками та мережами по всій Україні, реалізує оптом секонд хенд з Англії, Польщі та Німеччини, який пройшов спеціальну обробку та сортування за категоріями.

3. Чи безпечно носити одяг секонд-хенд

Вживаний одяг безпечніший за дешевий китайський імпорт. Так, за словами постійних клієнтів магазинів секонд-хенду, ношений одяг із Європи не тільки в десятки разів дешевший, а й набагато якісніший за той, котрий сьогодні продають на базарах. Адже в Європі вимоги до якості одягу та тканин, з яких його шиють, набагато вищі. Що ж до його безпечності, процедура обробки вживаного одягу в Європі виконується беззаперечно. Зібрані речі секонд хенд обов'язково відразу вирушає на санітарну обробку, де речі піддаються хімічному чищенню і стерилізації парою, після чого сортуються за категоріями.

На кожному прикордонному пункті, через який у нашу країну завозять одяг секонд-хенд оптом, є санітарно-контрольні пункти чи відділи. На цих пунктах працівники санепідемслужби перевіряють усі документи на секонд-хенд, в тому числі й сертифікат, котрий засвідчує безпечність товару для споживачів. Цей сертифікат має відмітку міністерства охорони здоров’я тієї країни, з якої до нас завозять секонд-хенд, а також дані про проведення профілактичних дій для знезараження одягу.

На завершення статті - декілька цікавих фактів

- Починаючи з 17 століття в англійських королів з'явилася традиція - дарувати вірним васалам свій одяг, а один з предметів гардероба - королівський плащ - передавався тільки на тимчасове користування за особливі заслуги. Фаворит монарха, відзначений таким почесним подарунком з королівського плеча, ставав головним повіреним короля і його помічником, тобто, другими руками! Звідси і назва second hand - "другі руки".

- Тенденції розвитку бізнесу секонд хенду в Україні досить привабливі. Займатися продажем вживаного одягу завжди було перспективно: витрати невисокі, а прибуток стабільний. У середньому, одна точка реалізації секонд-хенду приносить власнику $3-5 тис. щомісяця.

- Згідно з соціологічними дослідженнями, в даний час речі секонд хенд купує кожен сьомий житель нашої країни. Одяг і/або взуття у секонд-хендах купує 23% мешканців України. Більшість із них заходить у такі магазини рідко, щоб придбати там дитячий одяг чи взуття, речі для походів, риболовлі чи просто необхідні речі на щодень. Постійних клієнтів секонд-хендів – 5%.