Суспільне моделювання та роль індивідуума в розвиткові історичних процесів.

Людмила Веспер, керівник Інформаційно – аналітичного Центру «Український інтелект»

Моделювання будь-якої системи, особливо суспільної – процес зворотній поняттю сталості через необхідність постійного динамічного балансування у різноманітних ситуаціях; через необхідність, повторююсь, спрямовувати рух згідно побажання основної маси його складових; через практичне виключення поняття "маса - для ідеї", а навпаки - "ідея – для маси".

Аналіз багатого історичного досвіду стихійного розвитку суспільств, вироблення нових орієнтирів руху, моделювання суспільних систем, уважний підбір науково стверджених закономірностей розвитку до застосування у моделях, що розробляються та експериментальне застосування розроблених моделей відіграють не останню роль як у період революційних змін у суспільстві так і протягом сталого еволюційного розвитку.

На основі аналізу моделей суспільства, що існували або існують, виробляється міра адекватності у застосуванні наукових теорій та законів як до цілого суспільства так і до окремо взятого члена суспільства, зокрема суспільного лідера.

Тобто, у цій роботі пріоритет віддається дослідженню причин життєспроможності та краху суспільних моделей або еволюційних змін у них.

Натяки на суспільне моделювання зустрічаються у філософській, езотеричній літературі з давніх часів. Але зробити суспільне моделювання надбанням широких верств населення – інструментом демократії, у системному вигляді поки що не вдалося.

Сучасні тенденції розвитку демократичних соціумів тяжіють до тих моделей, коли шлях розвитку, що його обирає суспільство, усвідомлюється кожним громадянином і накладається на історичний досвід. Річ у тому, що традиційно суспільствознавчі науки (сьогодні вони користуються величезним арсеналом засобів і методів – від природничих до математичних) або констатують загальновідомі факти, або прямо виконують замовлення. Чи потрібні сьогодні державі, у складі якої достатньо великий відсоток громадян з вищою освітою, ціла армія Кобзарів з поводирями? Чи потрібно сьогодні розтлумачувати народові що сонце світить для всіх однаково, а люди у своїй переважаючій більшості прагнуть одного – жити в мирі, народжувати і виховувати дітей, займатися улюбленою справою? І як, порадьте, запевнити керівників, що усі ці прості побажання і вимоги здійснити легше ніж вигадувати заплутані і повні протилежностей економічно-політичні програми? Так, часи змінилися і, схоже, народ сам вже перетворився на Кобзаря і може не тільки співати своєї, а й прозріти і вказати шляхів. При такому повороті подій ідеолог-соціолог обирає місце проголосника думки народу, яка завжди була найздоровішим паростком на стовбурі державотворення і уникає суто теоретичного права розмістити згадувану ланку десь поміж можливістю стихійного розвитку суспільства та вибором напряму, який перетворив би країну у організований і обезмислений мурашник.

На певному відрізкові часу, а саме починаючи з другої половини нашого сторіччя, можливості імітації життя штучними методами об'єдналися навколо теорії автоматів (Джон фон Нейман) та нового напрямку науки – кібернетики (Норберт Вінер). Нагадаємо, що теорія автоматів Джона фон Неймана багато в чому виходила з аналогій, що їх можливо провести в певних межах між штучними автоматами і живими організмами, які можуть, знов таки до певних меж розглядатися як автомати[1]. Звісно, подібні аналогії мають бути експериментально вивірені, математично доведені, логічно обґрунтовані. Лише такий підхід позбавить теорію голослівних та надуманих умовиводів.

Серед аналогій, що пройшли горнило лабораторного експерименту, математичного формулювання, опису логічної конструкції для застосування в дії, є такі:

  • між обчислювальною машиною та нервовою системою людини[1] (ідеалізовані нейрони Маккалока і Піттса);
  • логічна організація (схема) ЕОМ, що містить: вхідні і вихідні пристрої, що "акумулюють імпульси у пам'ять"[1], можливість програмування, обчислювальний пристрій, застосування первинної та вторинної мов для управління машиною, тощо;
  • між мовою та інформацією а також можливостями їх застосування для програмування будь – яких систем;
  • між природними та штучними самовідновлюваними та саморганізовуваними системами; питання застосування матеріалів та їх надійності для обох видів систем;
  • розглядання біологічного організму як системи "змішаного типу, що включає як аналогові так і цифрові процеси"[2], можливість застосування обох типів для роботи штучних автоматів, та багато інших.

Зауважимо, що теорія автоматів і кібернетика, які об'єднаними зусиллями створили наймогутніший пристрій для користування інформацією – ЕОМ, обійняли величезне коло питань з різних областей людської діяльності і зробили їх частково відповідаючими індивідуальним цілям і вимогам.

Подібний метод аналогій може здатися дуже корисним у справі дослідження закономірностей народження, розвитку, еволюції та виживання окремих форм суспільного буття; він розглядає в умовах експерименту деякі закономірні процеси, досліджує їх дію у середовищах різного походження (природних і штучних), користується для їх представлення математичними і мовними засобами.

Звичайно, суспільне моделювання можливе на основі аналізу явищ, що мали місце на певних відрізках часу. Пережиті історично закомірності, що мають свої результати важливо враховувати при прогнозуванні майбутнього. Наприклад, націонал – соціалістична модель суспільства може і не набути форм фашизму за інших геополітичних обставин, але залучення самої ідеї для розбудови суспільної моделі викликало б увесь історично набутий контекст і вряд чи могло б стати прийнятним для більшості. Другим яскравим прикладом може стати комуністична модель, як приклад планової – спланованої, статистичної або Ньютонівської (у якій діють сталі, одні й ті самі фізичні закони " що їх вживають до багатьох систем, виходячи з багатьох положень"[1] ) моделі. Статистична, Ньютонівська модель, або планова – спланована без урахування ймовірних зовнішніх втручань не відповідає дійсності. Більш того, не збагачена системою здорових, повноцінних зворотніх зв'язків, облік яких допомагає уникнути помилок при подальших діях, призводить до поступових розладів системи і навіть до її розвалу. Треба зауважити, що зворотній зв'язок може бути додатнім і від'ємним і застосування додатніх зворотніх зв'язків, на відміну від від'ємних, посилює розлад системи, натомність усунути його. Нагадаємо, що будь – яка модель розглядається тут з точки зору біологічної системи – живого організму і застосування у моделюванні принципів його нормального функціонування. З такої позиції неадекватне відображення інформації про стан економіки (додатній зворотний зв'язок) поглиблює розлад системи. Можна зауважити, що громадяни з країн постсоціалістичного табору стали свідками розладу системи, яка стала жертвою неправильного реагування на інформацію про дійсний стан справ в економіці (невикористання зворотніх зв'язків), а також слідування моделі, що побудована без урахування ймовірностей а сліпого слідування вказівкам (додатній зворотний зв'язок). Всі ці фактори, як виявилося, поглибили на певному етапі розлад економічної системи, натомнімть виправити його і призвели до повної її розрухи.

Разом з тим, економіка Західних країн, попри всі її недоліки, була збагачена об'єктивними засобами контролю, відображення і реагування на ситуацію, що допомагало своєчасно виправляти помилки і усувати недоліки. – альтернативне речення - У той час як моніторинг і оцінка, широко впроваджувані у суспільствознавчі науки країн капіталістичного табору, відігравали важливу роль у корекції планів і стратегій руху, країни соціалістичного табору використовували ці інструменти лише у природничих галузях (моніторинг забруднення навколишнього середовища, лабораторні експерименти тощо), охороні здоров'я та ін.

Так, поштовхом для реорганізації системи освіти у США стали результати моніторингу радянської системи освіти. Уважне дослідження і порівняння причин двох освітніх моделей, показало очевидну перевагу радянської системи освіти, яка давала велику кількість висококваліфікованого персоналу для обслуговування економіки та наукових розробок. Відтоді почалася реформа американської освітньої системи. Паралельно реформам біло запроваджено практику постійного моніторингу не тільки причин і наслідків, а й самих процесів, що відбуваються в усіх сферах людської діяльності.

Незважаючи на численні "білі плями" кожної з систем, треба визнати, що деякі риси антагоністу притаманні кожному з реально існуючих суспільств.

У період переходу від планової до ринкової економіки, що інтроспективно та ретроспективно проектують комуністичну та капіталістичну моделі суспільств відповідно, загострюються демократичні процеси у суспільстві. На перший план виходить роль особи у історії, відкривається можливість переосмислення набутого досвіду і вибору шляхів.

З іншого боку, у ринковій моделі економіки, яка уже затвердила певний нормативно – правовий та соціальний статус, усі суспільні явища настільки підпорядковані букві закону, що починають набирати характеру сталості. За таких умов зміни проходять важко, а іноді майже не можливі. Людина у такому суспільстві є найдрібнішим гвинтиком, зникнення якого ніхто і не помітить.

Звичайно, низкою капіталізму охоплена велика кількість держав, що незважаючи на ріноманітність форм виявлення свого устрію, традиційно вважаються капіталістичними. І не дивно, що від постсоціалізму чекають негайного перетворення на свій антагоніст, забуваючи інколи, що чорним та білим існує не лише величезна гама відтінків, а й відтінків інших кольорів.

За таких обставин, насправді цікавими з точки зору суспільної еволюції є геополітичні угрупування на перехідному етапі розвитку економіки, як то держави постсоціалістичного табору.

Проблеми "перехідного періоду" не нові, більш того, саме на зламах історії розширювався діапазон шляхів і підходів і можливостей для вибору. Саме людина.з її здібністю аналізувати і досліджувати, має зайняти активну життєву позицію і скористатися можливістю впливати на історію.

Ще тільки – но молода Україна ступила на шлях незалежного розвитку почали звучати у пресі тривожні нотки занепокоєння її долею. Аналітичні статті О.Шморгуна [4], О.Лавриновича та багатьох інших, без претензій здобути політичні симпатії, доносили до читача реальне становище справ в державі на тлі існуючих проблем перехідного періоду. Було зауважене, між іншим, і "нечітке формулювання суспільно-економічного ладу" у новому проекті Конституції і застереження від "бездумного стрибання з керованої економіки державного монополізму у некерований ринок, і занепокоєність перед відродженням криміналістичної моралі та "моралі середнього прошарку" (так звана "мораль вчорашніх трієчників", які піднялися на гребні подій, як і у часи революції 17-го року); і розгляд так званих "азіатських" моделей суспільства, які вимагають «локомотива» прогресу у вигляді держави.

Перш ніж автоматично переключати свою життєву позицію і обрану мету давайте - но зважимо усі "за" і "проти" обраних заново шляхів.

Безсумнівно, коли йдеться про моделювання, особливо суспільних явищ, виникає необхідність віднаходження низки логічних понять, що їх буде застосовано у даній моделі. Наступною необхідністю є запис таких перевірених практикою життя людського соціуму логічних понять у вигляді математичних обчислень. Крім того, для методу попереднього аналізу можливих напрямків руху суспільства, запропонованого автором даної статті, важливими також є перевірка усього ланцюжка (емпіричний соціальний досвід – логіко-термінологічне обгрунтування – математичне обчислення – застосування у моделі) на рівні сприйняття його окремою людиною. Під останнім мається на увазі аналіз життєвого досвіду окремих історичних осіб, соціальне опитування, де відправними стають питання:

  • Як Ви дивитесь на два шляхи розвитку суспільства:
  1. 1. Спонтаний (надія на вищу справедливість, існуючі закони, владні структури, конкретних історичних осіб і таке інше) та
  2. 2. Науково обгрунтований і всенародно обговорений, у якому визначені міри відповідальності за заподіяне (життю людини, економіці країни, безпеці тощо) для усіх без винятку осіб.

Перефразуючи слова відомого вченого Джона фон Неймана, можна сказати, що "обчислювальні методи у суспільних науках (у автора "у фізиці"[1]) грають незрівняно важливішу роль, ніж та, яку можна було б очікувати у власне математиці"[1]. І така ефективність можлива через притаманну людині зкоординовану дію двох напрямів організації мислення: інтуїтивний (емпіричний) та логіко – математичний.

Звичайно, обсяг цієї роботи не дозволяє пропустити навіть незначну частину загальновідомих наукових законів через призму можливості їх застосування до деякої економічної моделі; головна її мета – спрямувати увагу на те, як найфундаментальніші закони функціонування систем (будь–яких – від окремого організму до цілих суспільств) еволюційно стверджувалися і збагачувалися протягом тисячоліть. Показати, що закони виживання як організму так і групи організмів мають співпадати, що людина історично набула абсолютно новий, відмінний від тваринного, засіб накопичення знань про світ – несоматичний, мовний і за його допомогою може контролювати і управляти власною еволюцією.

http://ukr-monitor.com.ua/