Зокрема, у постанові ВСУ від 20.04.2016 р., у справі № 6-2951цс15 вказано, що: «…споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

В іншій справі № 212/4917/15-ц, яку було розглянуто ВССУ 05.04.2017 р. та постановлено відповідну ухвалу, було залишено в силі рішення суду першої інстанції та зазначено, що:

«Задовольняючи позов і стягнувши з відповідача грошові кошти в сумі 5007,04 гривень (борг по внескам, борг за холодну воду, 3% річних за останні три роки та «інфляційні»), суд першої інстанції  виходив з того,  що нормою ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом".

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

«Вдповідно до положень ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч. 6, 7, 8 ст. 22, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об'єднання співвласників, зобов'язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна незалежно від членства в об'єднанні в розмірі затвердженому в установленому порядку тарифів».

Таким чином, враховуючи положення ЦПК України про обов’язковість висновків ВСУ та наявну практику ВССУ з цього питання, радимо сміливо звертатись до суду задля стягнення заборгованості з боржників-власників, які оперують поняттями, що «в будинку не проживаю, ліфтом не користуюсь, сміття не викидаю», адже ці твердження не мають нічого спільного із законом та випливаючою із нього реальністю.