Сучасні роботодавці переймаються щодо контролю виконання трудових обов’язків працівниками на підприємстві, оскільки останні не уникають можливості, за відсутності директора, випити каву або поспілкуватися з колегами . Тому використання технічних засобів з метою відеоспостереження на підприємстві сьогодні стало більше нормою ніж поодиноким випадком.

Виникає питання правомірності використання технічних засобів відеоспостереження на підприємстві з метою контролю виконання трудових обов’язків працівниками. Оскільки чинний КЗпП України не передбачає прямої норми, яка б встановлювала право роботодавця на здійснення контролю за виконанням трудових обов’язків працівників, то вирішення цього питання покладається виключно на аналіз практики та теорії трудового права.

З одного боку, відеоспостереження за працівником можна розуміти як порушення ст. 307 Цивільного кодексу України, яка гарантує захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомки.

Частина перша зазначеної статті встановлює, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Однак Цивільний кодекс не передбачає форми надання такої згоди, тому усна згода працівника може бути правомірною підставою для застосування відеозйомки. Питання в тому, що у випадку виникнення спірних питань при перевірці контролюючими органами роботодавця,  чи оскарження працівником дій роботодавця в судовому порядку - докази надання згоди на здійснення відеоспостереження будуть відсутні. Тому в цьому випадку рекомендуємо отримати згоду працівника на здійснення відеозйомки за допомогою технічних засобів в письмовій формі.

На жаль, отримання письмової згоди від працівника не достатньо для дотримання всіх норм законодавства, оскільки ст. 29 Кодексу законів про працю України встановлює, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці.

У випадку, коли роботодавець вирішив запровадити контроль за працівником в період виконання трудових обов’язків, працівника необхідно попередити не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці. Оскільки, ст. 32 Кодексу законів про працю встановлює, що про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Роботодавець зобов’язаний видати наказ про зміну умов праці, в якому необхідно описати технічні засоби, які встановлюються на підприємстві, та мету запровадження такого відеоспостереження. Як правило, метою виступає встановлення контролю за дотриманням трудової дисципліни та виконання працівником трудових обов’язків. Із метою врегулювання питання щодо користування технічними засобами, режиму використання та зазначення відповідальної особи за експлуатацію таких засобів, рекомендуємо затвердити локальний акт у вигляді Положення або Інструкції, в якому буде передбачено застереження щодо використання відеоспостереження за працівником для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Однак потрібно бути готовим до того, що встановлення технічних засобів відеоспостереження може бути визнано незаконним, оскільки Верховний Суд України наголошує на тому, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведено наявність змін в організації виробництва і праці. Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 23 березня 2016 року № 6-2748цс15.Тому роботодавцю необхідно розуміти, що встановлення технічних засобів відеоспостереження на підприємстві необхідно погоджувати з працівниками шляхом вищенаведених документів та не допускати конфлікту зі співробітниками з метою уникнення ризику перебування його в суді в якості відповідача з цього питання.

Внаслідок відсутності прямої норми в Кодексі законів про працю, яка б регулювала питання контролю виконання трудових обов’язків роботодавцем, виникає відповідальність держави перед працівниками. Така відповідальність зазначена європейською практикою, яка є обов’язковою для України.

Так, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. У рішенні «Копленд проти Сполученого королівства» встановлено, що сам факт неурегульованості питання контролю роботодавцем за виконанням трудових обов’язків працівника може свідчити про порушення державою своїх позитивних зобов’язань перед громадянами щодо попередження порушення їх прав на приватне життя та таємницю кореспонденції.

Отже, отримання так званого «дозволу» від працівника на встановлення технічних засобів відеоспостереження на підприємстві є обов’язковою вимогою законодавства, що простежується в загальних положеннях КЗпП України. При прийнятті на роботу роботодавець зобов’язаний проінформувати працівника під розписку про умови праці, тобто про існування та експлуатацію технічних засобів відеоспостереження. У випадку запровадження контролю під час існування трудових відносин з працівником встановлення відеоспостереження необхідно розглядати як зміну істотних умов праці, тому попередження працівника за 2 місяці про такі зміни є обов’язковим.