Чинним земельним законодавством встановлено наступні категорії земель, за їх цільовим призначенням: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України).

При цьому, на практиці трапляються випадки  пов’язані з необхідністю зміни цільового призначення земельної ділянки, наприклад, власник земельної ділянки має намір займатися підприємницькою діяльністю на власній земельній ділянці, але цільове призначення ділянки згідно з Генеральним планом не відповідає обраній діяльності та вимогам чинного законодавства.

Особливості зміни цільового призначення земельної ділянки передбачені ст. 20 ЗК України, - зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Для цього, власник земельної ділянки звертається із заявою до землевпорядної організації для виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення. Особливістю на даному етапі є те, що вказана заява підлягає нотаріальному посвідченню.

В силу закону, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду, можуть бути оскаржені у суді.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих, відповідно до них, нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Після погодження проекту землеустрою відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування, власник земельної ділянки звертається до державного кадастрового реєстратора для внесення змін до відомостей про земельну ділянку, які містяться в Державному земельному кадастрі.

Чинним законодавством, також, передбачено обмеження щодо зміни цільового призначення окремих категорій земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельної ділянки допускається лише для здійснення певних цілей, передбачених у ч. 6 ст. 20 ЗК України. Крім того віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах «а» і «б» ч. 1 ст. 150 ЗК України (у складі земель сільськогосподарського призначення -  це чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини), до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Крім того, погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному ст. 151 ЗК України.

В свою чергу зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Наведені обмеження стосуються земельних ділянок комунальної або державної власності.

Згідно ч.5 ст. 20 ЗК України, - види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 36 Закону України «Про охорону земель», - зміна цільового   призначення  земель  сільськогосподарського призначення допускається лише за умови  обґрунтування  доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Станом на сьогодні, законодавець спростив процедуру зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності, тим самим забезпечив дотримання прав та інтересів землекористувачів. При цьому, необхідно чітко дотримуватися порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, оскільки, відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.