Сечокамяна хвороба генетично обумовлене захворювання - отже це пожиттєвий діагноз. Пісок, мікроліти та вже конкременти від 3 мм. і далі, можуть спостерігатись в людей будь якого віку та статі, навіть з народження. Патогенез дуже складний і залежить від здатності організму фільтрувати, реабсорбувати певні мікроелементи, що в подальшому можуть сприяти конкрементоутворенню. Дві основні групи каменів це кальційвмісні та ті що його не містять. Від наявності кальцію та його кількості залежить міцність каменя, що в подальшому може впливати на вибір методу лікування  - медикаментозне чи один з видів хірургічного втручання. Вибір тактики медикаментозно лікування залежить від кислотності середовища в якому утворився камінь. Уратно - оксалатні камені утворюються у кислій сечі в діапазоні від 4,5 до 6,8, фосфати навпаки в лужному середовищі - вище 7,0. Тобто при уратно - оксалатних каменях сечу треба олужнювати, а при фосфатах окислювати. Проте медикаментозне лікування проводиться при сечо - камяній хворобі як профілактика утворення конкрементів, подальший ріст, і можливе розчинення тих які знаходяться безсимптомно в ниркових чашечках чи лоханці, тому що це процес доволі довготривалий. Конкремент який турбує ( никрова коліка )вимагає негайного вирішення подальшої тактики лікування. Як показує практика камені розмірами 5 - 6 мм. можуть за допомогою правильно підібраної терапії відійти самостійно. Проте треба робити поправку на індивідуальну анатомію кожної людини окремо - внутрішній діаметр сечоводу, природні звуження сечоводу, можливі стріктури, анатомія вічка ( місце переходу сечовода в сечовий міхур ), та безпосередньо форму самого конкремента - від ідеально гладкого до зіркоподібного, гачкоподібного тощо. 
 
Камені від 6 до 10 мм. що вийшли з нирки та застрягли в одному з природніх звужень сечоводу ( як правило верхня чи середня третина ) можуть підлягати контактній літотрипсії - ДЛТ, але має значення також щільність каменя, яку можна обчислити за допогою СКТ ( до речі спіральний томограф визначає також чітке місцезнаходження каменя, точні розміри, а також анатомічні нюанси сечовидільної системи пацієнта - положення сечоводу, звуження, наявність вроджених відхилень - подвоєння нирок, сечоводів тощо ). Якщо конкремент  високої щільності ( більше 800 ОД ) сеанс ДЛТ практично безрезультативний. Тому не дивно коли пацієнту проводять дві три і більше сеансів ДЛТ абсолютно неефективних. 
 
Найбільш ефективним методом хірургічного лікування каменів що вийшли в сечовід є уретерореноскопія з контактною літотрипсією. Це оперативний вид втручання, який проводиться під спинно - мозковою анестезією. Уретерореноскоп являє собою металічний тубус в який проводиться камера, що виводить зображення на екран, та канал для проведення потрібного інструментарію. За допомогою камери проводиться візуалізація каменя з подальшою контактною літотрипсією та екстракцією фрагментів за допомогою щипців чи петлі. Ускладнення - неможливість пройти до каменя через анатомічні особливості пацієнта - стріктура, перегин сечоводу; міграція каменя у ниркову чашечку, де звізуалізувати камінь практично неможливо, можливі перфорації сечоводу. Операція завершується як правило повної евакуацією каменя з сечоводу, що легко контролюється візуально, та постановкою стента ( трубчатий провідник між ниркою і сечовим міхуром - якщо камінь або великі фрагменти мігрували у нирку, або у нирці ще наявні камені що становлять загрозу до повторного блоку нирки ), або ниркового катетера, який знімається, як правило на 2 - 3 день після оперативного втручання.
 
У випадку невдалого проведення уретерореноскопії з контактною літотрипсією ( наприклад високе стояння каменя до якого не вдалось пройти ), висока щільність каменя що робить неефективним ДЛТ, пацієнту показано проведення відкритого оперативного втручання - люмботомія з подальшою утереро - або пієлолітотомією. Недоліки - операція проводиться під загальним знечуленням, довгий реабілітаційний післяопераційний період, наявність п\операційного шва. 
 
Також практикуються ще два види оперативних втручань - перкутанна нефролітотрипсія ( розріз на шкірі до 3 см., під рентгенконтролем водиться нефроском в потрібну ниркову чашечку чи лоханку та проводиться контактна літотрипсія з екстракцією конкремента. Пацієнт виписується на третю, четверту добу. Недолік - постійне джерело радіації. Та другий вид - лапороскопічні операції. Обидва методи на стадії впровадження.
PS : ниркова коліка потребує негайної діагностики ( розміри та анатомічне знаходження каменя, кількість ) та оперативне вирішення подальшої тактики лікування. Найпоширенішим та методом з найменшими ускладеннями є уретероскопія з контактною літотрипсією та екстракцією каменя. Зволікання з розблокуванням нирки ніколи непроходить безслідно. Тому для попередження різного типу ускладнень пацієнт з сечо - камяною хворобою повинен усвідомити що це діагноз пожиттєвий. Тому треба раз на рік проходити УЗД, ефективніше СКТ, аналіз сечі кожні три місяці. При приступі гострої ниркової коліки - швидка діагностика і швидке рішення про розблокування нирки.