Українська сім'я в епоху ринкових відносин нагадує акціонерне товариство. У ньому цікавим чином поєднались різні форми власності. Нерухомість, фінанси, автотранспортні засоби, одяг, коштовності та багато інших об'єктів матеріального світу формують акціонерний капітал союзу чоловіка та жінки.

 

Шлюб, як офіційний, так і фактичний, настільки змінює відносини власності, що подружжю буває важко визначитись, яка річ є "твоєю", "моєю" чи "нашою".  Основою універсального статуту цього виду ЗАТ, який дозволяє визначити акціонерний внесок кожного, виступає Сімейний кодекс.

Незважаючи на спільний побут, проживання і ведення домашнього господарства, не все майно подружжя стає спільним. Є речі, на які продовжує поширюватись принцип священної та недоторканої приватної власності. При цьому, неважливо, який процентний розмір займає такий вид майна в загальній структурі союзу чоловіка та жінки. 
До категорії "моє", перш за все, відносять те майно чи фінансові ресурси, якими чоловік або жінка володіли до початку спільного проживання. Його походження жодного значення не має. Наприклад, квартира чоловіка, яка належала йому до утворення подружнього союзу, так і залишиться в його особистій приватній власності. Так само як і автомобіль дружини, яким вона володіла до моменту зміни свого сімейного статусу. 
Подарунки, зроблені одному з членів пари, обов'язково стануть особистою власністю одного. Якщо під час шлюбу хтось з подружжя отримає, наприклад, 100 тисяч гривень в якості подарунку від щедрих родичів, то інша половинка не матиме право розпоряджатись ними за власним бажанням. Аналогічна ситуація виникає при успадкуванні. Коли у чоловіка несподівано відкрилась спадщина у якості латифундії на просторах Латинської Америки, то можливість володіти, користуватися і розпоряджатися нею належатиме лише йому. 
Буває, що під час весільної церемонії розібратись в алресаті подарунка є складною справою. Тому вважається, що всі речі, які пара отримала на весіллі, стають їх спільною власністю. 
За статутом сім'ї, кожна річ, призначена для індивідуального використання, вважається власністю чоловіка або дружини. Вартість тут жодного значення не має. Наприклад, шуба, модне взуття чи золоті прикраси, які куплені чоловіком дружині за його ж кошти, у будь-якому випадку є власністю останньої. 
Коли чоловік або жінка отримали премію чи нагороду, вона буде вважатися їх особистою власністю. Але тут є один нюанс. Якщо буде доведено факт, що інший член сім'ї своєю підтримкою, веденям домашнього господарства чи вихованням дітей сприяв отриманню такої премії, він матиме право на її частку. Тобто, Нобелівська премія, якою нагородили вченого-чоловіка також частково належатиме і його дружині, яка стала музою для своєї половинки. 
Страхові кошти можуть належати одному з подружжя, якщо він сплачував страхові внески з своїх власних грошей. Якщо ви є учасником господарського товариства і маєте там свій вклад або акції, зроблені під час спільного сімейного життя, то дохід від нього має бути поділений між вами та вашою половинкою. 
Майно фізичної особи-підприємця належатиме лише йому за правом особистої власності. Проте інший з подружжя має повне право на частину отриманих доходів від бізнесу свого сімейного партненра. З іншого боку, коли підприємницька діяльність стартувала зі спільного майнового чи грошового майдачника, то будь-яке її розширення буде автоматично вважатись власністю обох людей. 
Коли у вас є домашня тварина, то приплід від неї буде вашою особистою власністю. Але якщо догляд за нею здійснюється спільно, то інший член подружжя матиме право на відповідну винагороду. Аналогічне правило поширюється на продукти, вирощені у саду чи на городі. Орендна плата за житло, яке належить одному з членів подружжя, належатиме тільки йому. 
Спільна сумісна власність
Статутні правила ЗАТ "Сім'я" передбачають існування універсального поняття: права спільної сумісної власності. До цієї категорії належить все майно, набуте під час шлюбу. При цьому неважливо, що один з них - чоловік або жінка - не мають самостійного джерела доходу. Домашня праця також вважається важливою і відповідальною, що дозволяє незайнятим офіційно членам сім'ї бути рівноправними учасниками акціонерного товариства. За замовчуванням діє правило, що кожна річ, яка придбана у шлюбі, буде спільною власністю обох. Виняток тут становлять лише речі індивідуального вжитку. 
Ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити, що певне майно є їх спільною сумісною власністю. Іноді це приводить до цікавих колізій. Якщо раптом трапиться не дуже приємна процедура, пов'язана з розподілом власності, і особа не зможе обгрунтувати, що вона придбала її за власні кошти, примат спільності збережеться. 
Трапляються випадки, коли дехто проявляє велике бажання стати єдиним документарним власником нерухомості, транспортного засобу, придбаних під час шлюбу. І глибоко помиляється в своїх таємних намірах: реєстрація прав на ім'я одного з членів подружжя абсолютно не спростовує належність майна до категорії спільного. 
Заробітна плата, стипендія, пенсія та інші доходи, отримані одним з шлюбної пари, вважаються спільною власністю обох без будь-яких застережень. Така позиція укладачів українського Сімейного кодексу створює підстави для певних зловживань: з'являється законна можливість для економічної експлуатації того, хто працює більше. 
Все те, що отримане за договором, укладеним чоловіком чи жінкою в інтересах сім'ї, є спільною власністю акціонерного подружнього товариства. Якшо вам пощастило виграти в лотерею квартиру, авто або мільйон доларів, вони також стануть і виграшем вашої другої половинки. 
Але можливі й інші випадки. Наприклад, чоловік взяв у кредит 10 тисяч гривень нібито для сімейних потреб, а насправді витратив їх на погашення заборгованості, яка утворилась внаслідок програшу в азартній грі. Тоді обов'язок віддавати кредит банку повністю ляже на чоловіка. 
Інколи майно, яке належить одному з членів сім'ї, трансформується у спільне. Наприклад, якщо чоловік здійснив капітальний ремонт помешкання своєї дружини, вклав у це великі кошти, які автоматично підняли вартість квадратних метрів, то він матиме законне право на частку у спільній власності. 
І жінка, і чоловік мають право самостійно і на рівних умовах розпоряджатись правом спільної сумісної власності. Але, за потреби, вони можуть врегулювати ці відносини договором. Крім того, на будь-які операції, пов'язані зі спільним майном, потрібна згода обох. Це робить нікчемним таємний продаж, купівлю, обмін, здачу майна в оренду. Якщо раптом ваша половинка дізнається про такі дії, вона може законно опротестувати їх. 
Тому, якщо ви продаєте картини, музичні інструменти, антикваріат, коштовності чи інші досить цінні речі, поцікавтесь, чи є на це згода вашої дружини. Інакше, у випадку прояву опозиційності з її боку, є ризики провалити акт купівлі-продажу. Ніяк не обійтись без другої половинки і при укладенні договорів, які потребують нотарільного посвідчення. 
Коли подружжя володіє речами, якими не може користуватися одночасно, є можливість домовитись про спеціальний режим користування. Зокрема, можна укласти договір про те, що дружина їздитиме на спільному автомобілі по парних днях, а чоловік - по непарних. 
Сімейний кодекс створює широкі можливості для регулювання майнових відносин. Головне - володіти необхідною інформацією та бути повноправним учасником подружнього союзу. 
Герасименко Петро


Особиста приватна власність

Незважаючи на спільний побут, проживання і ведення домашнього господарства, не все майно подружжя стає спільним. Є речі, на які продовжує поширюватись принцип священної та недоторканої приватної власності. При цьому, неважливо, який процентний розмір займає такий вид майна в загальній структурі союзу чоловіка та жінки. 

До категорії "моє", перш за все, відносять те майно чи фінансові ресурси, якими чоловік або жінка володіли до початку спільного проживання. Його походження жодного значення не має. Наприклад, квартира чоловіка, яка належала йому до утворення подружнього союзу, так і залишиться в його особистій приватній власності. Так само як і автомобіль дружини, яким вона володіла до моменту зміни свого сімейного статусу. 

Подарунки, зроблені одному з членів пари, обов'язково стануть особистою власністю одного. Якщо під час шлюбу хтось з подружжя отримає, наприклад, 100 тисяч гривень в якості подарунку від щедрих родичів, то інша половинка не матиме право розпоряджатись ними за власним бажанням. Аналогічна ситуація виникає при успадкуванні. Коли у чоловіка несподівано відкрилась спадщина у якості латифундії на просторах Латинської Америки, то можливість володіти, користуватися і розпоряджатися нею належатиме лише йому. 

Буває, що під час весільної церемонії розібратись в адресаті подарунка є складною справою. Тому вважається, що всі речі, які пара отримала на весіллі, стають їх спільною власністю. 

За статутом сім'ї, кожна річ, призначена для індивідуального використання, вважається власністю чоловіка або дружини. Вартість тут жодного значення не має. Наприклад, шуба, модне взуття чи золоті прикраси, які куплені чоловіком дружині за його ж кошти, у будь-якому випадку є власністю останньої. 

Коли чоловік або жінка отримали премію чи нагороду, вона буде вважатися їх особистою власністю. Але тут є один нюанс. Якщо буде доведено факт, що інший член сім'ї своєю підтримкою, веденям домашнього господарства чи вихованням дітей сприяв отриманню такої премії, він матиме право на її частку. Тобто, Нобелівська премія, якою нагородили вченого-чоловіка також частково належатиме і його дружині, яка стала музою для своєї половинки. 

Страхові кошти можуть належати одному з подружжя, якщо він сплачував страхові внески з своїх власних грошей. Якщо ви є учасником господарського товариства і маєте там свій вклад або акції, зроблені під час спільного сімейного життя, то дохід від нього має бути поділений між вами та вашою половинкою. 

Майно фізичної особи-підприємця належатиме лише йому за правом особистої власності. Проте інший з подружжя має повне право на частину отриманих доходів від бізнесу свого сімейного партненра. З іншого боку, коли підприємницька діяльність стартувала зі спільного майнового чи грошового майдачника, то будь-яке її розширення буде автоматично вважатись власністю обох людей. 

Коли у вас є домашня тварина, то приплід від неї буде вашою особистою власністю. Але якщо догляд за нею здійснюється спільно, то інший член подружжя матиме право на відповідну винагороду. Аналогічне правило поширюється на продукти, вирощені у саду чи на городі. Орендна плата за житло, яке належить одному з членів подружжя, належатиме тільки йому. 

Спільна сумісна власність

Статутні правила ЗАТ "Сім'я" передбачають існування універсального поняття: права спільної сумісної власності. До цієї категорії належить все майно, набуте під час шлюбу. При цьому неважливо, що один з них - чоловік або жінка - не мають самостійного джерела доходу. Домашня праця також вважається важливою і відповідальною, що дозволяє незайнятим офіційно членам сім'ї бути рівноправними учасниками акціонерного товариства. За замовчуванням діє правило, що кожна річ, яка придбана у шлюбі, буде спільною власністю обох. Виняток тут становлять лише речі індивідуального вжитку. 

Ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити, що певне майно є їх спільною сумісною власністю. Іноді це приводить до цікавих колізій. Якщо раптом трапиться не дуже приємна процедура, пов'язана з розподілом власності, і особа не зможе обгрунтувати, що вона придбала її за власні кошти, примат спільності збережеться. 

Трапляються випадки, коли дехто проявляє велике бажання стати єдиним документарним власником нерухомості, транспортного засобу, придбаних під час шлюбу. І глибоко помиляється в своїх таємних намірах: реєстрація прав на ім'я одного з членів подружжя абсолютно не спростовує належність майна до категорії спільного. 

Заробітна плата, стипендія, пенсія та інші доходи, отримані одним з шлюбної пари, вважаються спільною власністю обох без будь-яких застережень. Така позиція укладачів українського Сімейного кодексу створює підстави для певних зловживань: з'являється законна можливість для економічної експлуатації того, хто працює більше. 

Все те, що отримане за договором, укладеним чоловіком чи жінкою в інтересах сім'ї, є спільною власністю акціонерного подружнього товариства. Якшо вам пощастило виграти в лотерею квартиру, авто або мільйон доларів, вони також стануть і виграшем вашої другої половинки. 

Але можливі й інші випадки. Наприклад, чоловік взяв у кредит 10 тисяч гривень нібито для сімейних потреб, а насправді витратив їх на погашення заборгованості, яка утворилась внаслідок програшу в азартній грі. Тоді обов'язок віддавати кредит банку повністю ляже на чоловіка. 

Інколи майно, яке належить одному з членів сім'ї, трансформується у спільне. Наприклад, якщо чоловік здійснив капітальний ремонт помешкання своєї дружини, вклав у це великі кошти, які автоматично підняли вартість квадратних метрів, то він матиме законне право на частку у спільній власності. 

І жінка, і чоловік мають право самостійно і на рівних умовах розпоряджатись правом спільної сумісної власності. Але, за потреби, вони можуть врегулювати ці відносини договором. Крім того, на будь-які операції, пов'язані зі спільним майном, потрібна згода обох. Це робить нікчемним таємний продаж, купівлю, обмін, здачу майна в оренду. Якщо раптом ваша половинка дізнається про такі дії, вона може законно опротестувати їх. 

Тому, якщо ви продаєте картини, музичні інструменти, антикваріат, коштовності чи інші досить цінні речі, поцікавтесь, чи є на це згода вашої дружини. Інакше, у випадку прояву опозиційності з її боку, є ризики провалити акт купівлі-продажу. Ніяк не обійтись без другої половинки і при укладенні договорів, які потребують нотарільного посвідчення. 

Коли подружжя володіє речами, якими не може користуватися одночасно, є можливість домовитись про спеціальний режим користування. Зокрема, можна укласти договір про те, що дружина їздитиме на спільному автомобілі по парних днях, а чоловік - по непарних. 

Сімейний кодекс створює широкі можливості для регулювання майнових відносин. Головне - володіти необхідною інформацією, що допоможе бути повноправним учасником подружнього акціонерного союзу.