Яким чином в Україні здійснюється переробка промислових та побутових відходів і який шлях проходить сміття від баків до своїх нових форм? Мало хто над цим замислюється, тоді як Європі практика роботи зі сміттям передбачає ретельне  сортування і  переробку для його подальшого  використання. В українців діє наразі єдиний “сміттєвий” закон — не виносити сміття з хати у вечірню пору, інакше “гроші з будинку винесеш”.

Навіть в Києві сортувальні баки є тільки в трьох районах -   Подільському, Голосіївському та Шевченківському, а в інших регіонах їх ще менше. Комунальні служби продовжують вивозити сміття на заміські полігони і надалі.

На думку експертів, після потрапляння на такі полігони, більша частина сміття переробці вже не підлягає, відтак за невеликий термін часу українці будуть засипані власними відходами.  

Президент Асоціації дилерів одягу секонд-хенд Владислав Мясоєдов стверджує, що лише 45% одягу секонд-хенд придатні для подальшого носіння, в той час як інше дрантя, якщо воно з бавовни, йде на спецзамовлення. Найбільшими замовниками в Києві є "Київський метрополітен" та "Укрзалізниця", які купують секонд на обтиральні матеріали.

Окрім того, асоціація підписала контракт із "Одеським заводом оздоблювальних матеріалів", де лахміття переробляють на основу під лінолеум. Ще декілька років тому з шкіряного секонд-хенду шили рукавиці третього сорту, але тепер шкіри завозиться менше і виробництво зійшло до нуля.

На сміттєзвалищах видобувають газ

Сміттєві полігони небезпечні не лише забрудненням ґрунтів і підземних вод, але і виділеннями метанового газу. Його виробляють бактерії, що побутують у сміттєвих покладах великої товщини і розкладають органічні відходи, виділяючи газ і тепло. Накопичення гарячого біогазу призводить до самозаймання відходів, збільшуючи і без того критичний стан повітря над смітниками, так як метан у 20 разів шкідливіший ніж вуглекислий газ.

Проте дану проблему можна перетворити на нове альтернативне джерело енергії. Компанія "ТИС Еко" успішно реалізовує проект зі збору біогазу в Маріуполі на Приморському полігоні твердих побутових відходів. Очищений метан продається на опалювальні системи, електростанції та заправки для газових авто.

За розрахунками "ТИС Еко" з однієї тонни побутових відходів можна отримувати 140-280 кубометрів біогазу. За даними попередніх розрахунків, газу на всіх українських смітниках і фермах вистачить, щоб покрити 10% річної потреби країни в газі.

Експерт з екології "ТИС Еко" Юлія Маклюк стверджує: "На сьогодні ми споживаємо 75 млрд. кубометрів природного газу, з яких 55 млрд. купуємо в Росії. У той же час потенціал видобутку біогазу - 7 млрд. кубометрів на рік".

Пеллети — альтернативне паливо майбутнього

Пеллети в якості альтернативного палива, вже тривалий час використовуються в Європі. Їх виробляють насамперед з деревини: непридатних для подальшого використання піддонів, післяноворічних ялинок, шухляд, борошна, стружки і залишків лісової деревини. Також бувають пеллети з соломи, лузги, рисової лушпайки, торфу і т.д.

Перевага даного продукту в тому, що при низькій, часто до 1%, зольності (обсяг попелу після повного згоряння продукту), вони дають багато тепла. Ознакою їх ефективності та практичності є масове використання паллетів в Швеції, Британії тощо.  

Україна в даній сфері на сьогодні виступає в якості сировинного придатку. До прикладу, на кожному гектарі вирубки лісу лишається 40-60 кубометрів відходів лісопиляння. Переробляючи їх у пеллети і використовуючи для теплопостачання в містах і селищах, держава могла б заощаджувати 15-20% видобувного палива на рік. Але Україна їх поки що більше продає за кордон, ніж споживає сама.

Макулатура та пластикові пляшки: друге життя

На кожну тонну сміття випадає близько 30% паперових відходів. Після потрапляння на смітник подальшій переробці сміття не підлягає. Тому макулатуру збирають окремо. Її ділять на 13 видів - від відходів білого паперу до старої шпалери і мішків від цементу.

Новітні технології дають можливість переробляти паперові відходи на тканину, газетний папір, звичайний, технічний і покрівельний картон (руберойд).

Щодо пластикових пляшок, то це один із найбільш розповсюджених та шкідливих відходів: розкладаються вони в природі понад 100 років, а при згоранні виділяють діоксин.

За словами директора СП "Роква" (займаються збором і переробкою побутових і промислових відходів) Валентина Сердюка, українські сміттєзвалища містять понад 300 тисяч тонн пластикових відходів, які можна використовувати для переробки. Найбільша проблема в зборі пляшок те, що за неї дуже мало платять. Тим не менше на продукти їх переробки існує великий попит, проте -  не в Україні, а за кордоном - у Польщі, Китаї та інших країнах.

Для виготовлення вторинної полімерної продукції, так званої вторинної гранули, використовуються і інші промислові відходи: полімерна тара, труби, іграшки, посуд, обмотка кабелів, корпуси побутової техніки, промислові відходи плівки та інших виробів.

Сировина береться переважно з підприємств, які мають великі полімерні відходи та супермаркетів, що здають відходи стрейч-плівки (щомісяця "Київміськвторресурси" збирає 125 тонн плівки й упакування).

Після того підприємство переробляє все це і гранулює, а з гранул, за словами директора "Київміськвторресурси" Ольги Чуднер, виготовляють сантехнічні труби, вироби з пластмаси.

Нафта і дорога з ... шин!

Не зважаючи на кризу, кількість автівок в Україні стабільно зростає, в рази з цим зростає і кількість відпрацьованих покришок. Типові міські смітники дуже часто не приймають їх, тому водії викидають їх хто куди, істотно засмічуючи навколишнє середовище.

Між тим покришки можна переробляти методом піролізу в казанах-автоклавах і отримувати в результаті кілька видів проміжної сировини для подальшого використання.

По-перше, піролізний газ, що може використовуватися для роботи самого автоклаву. По-друге, рідка фракція, що може застосовуватися як казанове або грубне паливо. По-третє, технічний вуглець, що використовується як тверде паливо або пігмент. По-четверте, металева нитка, яку можна здати на металобрухт, а після випалу використовувати як в'язальний дріт.

Ще один варіант переробки шин - подрібнювання їх на крихту, яку можна використовувати для виготовлення килимків для підлоги і підошов для взуття, покриття для тенісних кортів і, що важливо, у дорожніх покриттях (на 1 км дороги йде 14-15 тонн крихти). "Додавання цього компоненту робить асфальт більш стійким до перепадів температур і опадів, також поліпшується зчеплення з колесами авто", - коментує Валентин Сердюк.

Листя як добрива

Кожної осені на вулицях українських міст тривають битви з опалим листям, яке в результаті  потрапляє на смітники. Натомість, з нього можна готувати компост, що успішно робиться вже в Дніпродзержинську, Ялті та Євпаторії. Також Європі, де компост давно став прибутковим бізнесом.

Київська міська програма утилізації рослинних відходів на 2007-2010 роки передбачала будівництво двох підприємств, де з листя, трави та гілок мали робити пеллети й органічні добрива. Замовник обох підприємств, "Київзеленбуд", збирався половину щорічного 300-тонного листяного "улову" пускати на пеллети та брикети (для обігріву, наприклад, теплиць і оранжерей), а інше закладати в компостні ями. Але процес так і не був запущений.

Вторсировина як мистецтво!

Ще на початку 90-их років минулого століття голландський дизайнер Тейо Ремі створив крісло Rug Chair (дослівно: крісло, що стягнуте ременями) зі старого одягу, складеного стопочкою і перев'язаного стрічками. Тоді ж дизайнер створив і оригінальний "комод": узяв 20 шухляд від старих комодів і тумбочок, зробив для них нові персональні оболонки і скріпив ременями в новий єдиний предмет меблів.

Далі з-під рук дизайнера та його колег постав веселенький килим зі старих ковдр під назвою "Випадковий килим". А от Coca Cola навесні минулого року в Італії представила стільці, що робляться з перероблених пляшок від коли - як пластикових, так і бляшаних. На виробництво кожного такого стільця йде по 111 пляшок або банок.

У Каліфорнії архітектори переробили будинок під офіс фірми, яка займається автобізнесом. Лобове скло тут використали як козирки над дверима, а також як огорожу всередині будинку; один паркан у дворі зробили з дверей авто, а інший прикрасили дорожніми знаками.

Сімейна компанія Freitag купує в АТП по всьому світу вторсировину і шиє 40 видів сумок, гаманців і чохлів (у тому числі для iPhone і iPad) і продає у 300 магазинах в усьому світі. Як і всі екологічно чисті товари, сумки Freitag дорогі: гаманець обійдеться в 45-140 швейцарських франків (370-1150 гривень), чохол для iPhone - 60 франків (500 гривень).

Escama Studio, американська кампанія, яка виробляє сумки й аксесуари з... ключів-кілець від бляшаних банок для напоїв, закуповує матеріал на базах вторсировини. Ціни тут теж не малі. До прикладу, брошка або кольє коштують 30-40 доларів, невелика сумка - 90-110 доларів, а сумка з довгими ручками - 250 доларів.

 

Підготовано за матеріалами “Української Правди”