Стаття Хайді Грант Халворсон — кандидата наук, мотиваційного психолога, автора книги «Успіх: як ми можемо досягти своїх цілей»:
Хтозна, чи дорога до пекла вистелена благими намірами, а от дорога до провалу — точно. Уважно подивіться на колег — і знайдете серед них чимало людей, які чудово починають справи — людей, які прагнуть успіху і мають перспективні ідеї щодо шляхів його досягнення. Під час кожного нового починання вони сповнені ентузіазму — чи, як мінімум, готовності довести все до кінця. 
А потім щось трапляється. Десь на шляху до здійснення мети вони втрачають ентузіазм. Можливо, грузнуть в рутині інших справ. Починають зволікати і не вкладаються в терміни. Для завершення задуманих проектів їм потрібна ціла вічність — якщо взагалі це завершення колись відбувається. 
Звучить знайомо? Аж надто знайомо? Якщо вам властиво гарно починати справи, але погано доводити їх до кінця — на роботі чи в особистому житті — то у вас дуже розповсюджена проблема. Зрештою, книга Девіда Аллена «Як доводити справи до кінця» не стала би бестселером, якби люди й самі вміли з легкістю це робити. 
Перш за все, гарно доводити справи до кінця означає зберігати мотивацію протягом усього часу. Чому це так складно робити? Нове дослідження пояснює причину цього, а також пропонує прості та ефективні методи підтримання мотивації на високому рівні. 
Психологи Чиказького університету Мінхун Ку і Айлет Фішбах дослідили, як на людей впливає те, чи вони орієнтуються на вже виконану роботу, чи на роботу, яку ще потрібно буде зробити. Щоб мотивувати себе, люди можуть використовувати ці обидва типи мислення. Наприклад, бігун може орієнтуватися або на милі, які він вже пробіг, або на ті, які ще має пробігти. Людина, яка сидить на дієті і хоче скинути 30 фунтів, може боротися зі спокусою, нагадуючи собі або про вже скинуті 20 фунтів, або про 10 фунтів, які ще необхідно скинути. 
Здається, що обидва підходи мають певну привабливість. Але якщо будете надто орієнтуватися на вже зроблену роботу — це насправді послабить мотивацію, а не підтримає її. 
Дослідження Ку і Фішбах систематично демонструють, що, коли ми маємо певну мету і думаємо про те, як багато вже для неї зробили, то у нас з'являється передчасне відчуття виконаного обов'язку — і тоді ми починаємо розслаблятися. Наприклад, в одному дослідженні студенти коледжу перед іспитом з важливого предмету мали значно вищу мотивацію до навчання, коли їм казали, що потрібно пройти ще 52% матеріалу, ніж коли їм казали, що вони вже пройшли 48%. 
Коли ми зосереджуємо увагу на вже виконаній роботі, то зазвичай намагаємось досягти відчуття «балансу», роблячи щось і для інших своїх важливих цілей. Це класичний приклад поведінки людини, яка вміє «добре починати» — багато каструль на плиті, але немає чого поїсти. 
Натомість, якщо зосередитись на тому, скільки нам ще лишилось працювати до досягнення мети, мотивація не просто підтримується — вона зростає. По суті, це пов'язано з тим, як працює наш мозок. Орієнтація на роботу, яку ще потрібно зробити, допомагає йому налаштуватися на невідповідність між реальною та бажаною ситуацією. А коли людський мозок виявляє невідповідність, він реагує, кидаючи на неї такі ресурси, як увага, зусилля, більш детальна обробка інформації та сила волі. 
Справді, саме невідповідність є сигналом того, що необхідно діяти — а от орієнтація на вже зроблену роботу маскує цей сигнал. Можна пишатися тим, як багато було зроблено в певній справі — але тоді навряд чи ви зробите щось суттєво більше. 
Люди, які вміють доводити справи до кінця, змушують себе зосереджуватись на меті, і ніколи не вітають себе з половиною зробленої роботи. Видатні керівники «створюють» таких людей, нагадуючи працівникам, що потрібно не спускати очей з мети. Вони намагаються не роздавати надмірних похвал чи нагород за лише частинки зробленої роботи. Звісно, заохочення — це дуже важливо, але, щоб зберігати мотивацію в команді, прибережіть нагороди для добре (і повністю!) завершеної роботи.
Хайді Грант Халворсон
Джерело: Harvard Business Review
Переклад — портал УкрБізнес

Стаття Хайді Грант Халворсон — кандидата наук, мотиваційного психолога, автора книги «Успіх: як ми можемо досягти своїх цілей»:

Хтозна, чи дорога до пекла вистелена благими намірами, а от дорога до провалу — точно. Уважно подивіться на колег — і знайдете серед них чимало людей, які чудово починають справи — людей, які прагнуть успіху і мають перспективні ідеї щодо шляхів його досягнення. Під час кожного нового починання вони сповнені ентузіазму — чи, як мінімум, готовності довести все до кінця. 

А потім щось трапляється. Десь на шляху до здійснення мети вони втрачають ентузіазм. Можливо, грузнуть в рутині інших справ. Починають зволікати і не вкладаються в терміни. Для завершення задуманих проектів їм потрібна ціла вічність — якщо взагалі це завершення колись відбувається. 

Звучить знайомо? Аж надто знайомо? Якщо вам властиво гарно починати справи, але погано доводити їх до кінця — на роботі чи в особистому житті — то у вас дуже розповсюджена проблема. Зрештою, книга Девіда Аллена «Як доводити справи до кінця» не стала би бестселером, якби люди й самі вміли з легкістю це робити. 

Перш за все, гарно доводити справи до кінця означає зберігати мотивацію протягом усього часу. Чому це так складно робити? Нове дослідження пояснює причину цього, а також пропонує прості та ефективні методи підтримання мотивації на високому рівні. 

Психологи Чиказького університету Мінхун Ку і Айлет Фішбах дослідили, як на людей впливає те, чи вони орієнтуються на вже виконану роботу, чи на роботу, яку ще потрібно буде зробити. Щоб мотивувати себе, люди можуть використовувати ці обидва типи мислення. Наприклад, бігун може орієнтуватися або на милі, які він вже пробіг, або на ті, які ще має пробігти. Людина, яка сидить на дієті і хоче скинути 30 фунтів, може боротися зі спокусою, нагадуючи собі або про вже скинуті 20 фунтів, або про 10 фунтів, які ще необхідно скинути. 

Здається, що обидва підходи мають певну привабливість. Але якщо будете надто орієнтуватися на вже зроблену роботу — це насправді послабить мотивацію, а не підтримає її. 

Дослідження Ку і Фішбах систематично демонструють, що, коли ми маємо певну мету і думаємо про те, як багато вже для неї зробили, то у нас з'являється передчасне відчуття виконаного обов'язку — і тоді ми починаємо розслаблятися. Наприклад, в одному дослідженні студенти коледжу перед іспитом з важливого предмету мали значно вищу мотивацію до навчання, коли їм казали, що потрібно пройти ще 52% матеріалу, ніж коли їм казали, що вони вже пройшли 48%. 

Коли ми зосереджуємо увагу на вже виконаній роботі, то зазвичай намагаємось досягти відчуття «балансу», роблячи щось і для інших своїх важливих цілей. Це класичний приклад поведінки людини, яка вміє «добре починати» — багато каструль на плиті, але немає чого поїсти. 

Натомість, якщо зосередитись на тому, скільки нам ще лишилось працювати до досягнення мети, мотивація не просто підтримується — вона зростає. По суті, це пов'язано з тим, як працює наш мозок. Орієнтація на роботу, яку ще потрібно зробити, допомагає йому налаштуватися на невідповідність між реальною та бажаною ситуацією. А коли людський мозок виявляє невідповідність, він реагує, кидаючи на неї такі ресурси, як увага, зусилля, більш детальна обробка інформації та сила волі. 
Справді, саме невідповідність є сигналом того, що необхідно діяти — а от орієнтація на вже зроблену роботу маскує цей сигнал. Можна пишатися тим, як багато було зроблено в певній справі — але тоді навряд чи ви зробите щось суттєво більше. 

Люди, які вміють доводити справи до кінця, змушують себе зосереджуватись на меті, і ніколи не вітають себе з половиною зробленої роботи. Видатні керівники «створюють» таких людей, нагадуючи працівникам, що потрібно не спускати очей з мети. Вони намагаються не роздавати надмірних похвал чи нагород за лише частинки зробленої роботи. Звісно, заохочення — це дуже важливо, але, щоб зберігати мотивацію в команді, прибережіть нагороди для добре (і повністю!) завершеної роботи.

Хайді Грант Халворсон

Джерело: Harvard Business Review

Переклад — портал УкрБізнес

Читайте також статті: Дев'ять речей, які успішні люди роблять по-іншомуЩо відрізняє надзвичайно успішних людей від решти?5 питань, що допоможуть «конвертувати» вашу пристрасть у прибуток